Телефоны - Lalo Project

Давай закроем наши телефоны.

Давай закроем наши телефоны.

Давай закроем наши телефоны навсегда,

И бросим эти города.

Откроем двери и вздохнем свободой,

И тогда сбежим от мира навсегда.

Давай закроем наши телефоны.

Пустые звонки, картинки и лайки,

Надутые губы, машины и байки,

история что радует сердце.

Простыми глазами, простыми делами,

Я встречу надежду, закрыв все сети.

Будем за руки бежать словно дети.

Заедешь за мной, закроем все окна,

Оставим все в прошлом, как сон безнадежный,

Имя без имени, без имени.

И я вам пою: «Живите душою,

Где ты настоящий, где пахнет любовью,

Где грубые взгляды не в телефоне».

Давай закроем наши телефоны навсегда,

И бросим эти города.

И тихий шепот нежных слов друг другу,

Ты и я, мы будем вместе навсегда.

Давай закроем наши телефоны.

Давай закроем наши телефоны.

История с селфи,

Пустые улыбки и звон алкоголя.

Мы все в телефонах, мы все Робинзоны.

Мы словно на острове мрачной свободы.

Мы просто одни, и нет у нас воли,

Потерянные лица, пустые улыбки.

А сердце пустое, и плачет без моря,

Надежды, любви и простора.

Мы выбросим наши рабы телефоны.

И я вам пою: «Живите душою,

Где ты настоящий, где пахнет любовью,

Где грубые взгляды не в телефоне».

Давай закроем наши телефоны.

Давай закроем наши телефоны.

Давай закроем наши телефоны навсегда,

И бросим эти города.

Откроем двери и вздохнем свободой,

И тогда сбежим от мира навсегда.

Давай закроем наши телефоны.

Давай закроем наши телефоны навсегда,

И бросим эти города.

Откроем двери и вздохнем свободой,

И тогда сбежим от мира навсегда.

Давай закриємо наші телефони.

Давай закриємо наші телефони.

Давай закриємо наші телефони назавжди,

І кинемо ці міста.

Відчинимо двері і зітхнемо свободою,

І тоді втечемо від світу назавжди.

Давай закриємо наші телефони.

Порожні дзвінки, картинки та лайки,

Надуті губи, машини та байки,

історія що тішить серце.

Простими очима, простими справами,

Я зустріну надію, закривши всі мережі.

Будемо за руки бігти немов діти.

Заїдеш за мною, зачинимо всі вікна,

Залишимо все в минулому, як сон безнадійний,

Ім'я без імені, без імені.

І я вам співаю: «Живіть душею,

Де ти справжній, де пахне любов'ю,

Де грубі погляди не в телефоні».

Давай закриємо наші телефони назавжди,

І кинемо ці міста.

І тихий шепіт ніжних слів один одному,

Ти і я, ми будемо разом назавжди.

Давай закриємо наші телефони.

Давай закриємо наші телефони.

Історія з селфі,

Порожні посмішки та дзвін алкоголю.

Ми все в телефонах, ми Робінзони.

Ми наче на острові похмурої свободи.

Ми просто одні, і немає у нас волі,

Втрачені особи, порожні посмішки.

А серце порожнє, і плаче без моря,

Надії, любові та простору.

Ми викинемо наші раби телефони.

І я вам співаю: «Живіть душею,

Де ти справжній, де пахне любов'ю,

Де грубі погляди не в телефоні».

Давай закриємо наші телефони.

Давай закриємо наші телефони.

Давай закриємо наші телефони назавжди,

І кинемо ці міста.

Відчинимо двері і зітхнемо свободою,

І тоді втечемо від світу назавжди.

Давай закриємо наші телефони.

Давай закриємо наші телефони назавжди,

І кинемо ці міста.

Відчинимо двері і зітхнемо свободою,

І тоді втечемо від світу назавжди.