Wspinaczka - Lady Pank

Porwaliśmy się na zdobycie wielkich gór,

herosi z dawnych lat służyli nam za wzór.

Przez niebotyczną grań pięliśmy długo się,

niejeden odpadł tam, znajdując w dole śmierć.

Po drodze hulał wiatr i sypał w oczy śnieg,

paraliżował strach, odbierał zmysły lęk.

Lecz nie ustawał nikt, nawet w godzinie złej,

zaciskał pięści i śmiechem wołał: Hej!

Przepięknie jest,

i tylko tlenu mniej…

A prowadziły nas Nadzieja, Wiara, Złość,

bo tam na dole Zła naprawdę było dość.

I warto było iść, do góry wciąż się piąć,

by sobą wreszcie być, by przestać karki giąć.

I w czas wędrówki tej, był każdy z nas jak brat,

choć nie obyło się bez wiarołomnych zdrad.

Lecz nie ustawał nikt, nawet w godzinie złej,

zaciskał pięści i ze śmiechem wołał: Hej!

Przepięknie jest,

i tylko tlenu mniej…

Aż po tysiącach prób, przez przeraźliwą biel,

opłacił się nasz trud — osiągnęliśmy cel.

Czuliśmy bicie serc i pod stopami szczyt,

gdzie pewne było, że przed nami nie był nikt.

Lecz nie odezwał się tym razem żaden śmiech,

bo wszyscy padli tu, zajadle łapiąc dech.

I dziwny jakiś był zwycięstwa słodki smak,

minęło parę chwil, aż ktoś wychrypiał tak:

Przepięknie jest,

i tylko tlenu brak…

Przepięknie jest,

i tylko tlenu brak…

Ми взялися підкорювати великі гори,

Герої минулого служили нам взірцем для наслідування.

Ми довго лазили по захмарному хребту,

не один упав там, знайшовши внизу смерть.

По дорозі дув вітер і в очі падав сніг,

він був паралізований від страху, він забрав розум від страху.

Але ніхто не перестав навіть у лиху годину,

він стиснув кулаки і засміявся: Гей!

Це красиво

і тільки менше кисню...

І нас вели Надія, Віра і Гнів,

тому що там було справді достатньо.

І варто було йти, все-таки піднятися,

бути нарешті собою, перестати гнути шиї.

І під час цієї подорожі кожен із нас був як брат,

хоча не обійшлося й без невірних зрад.

Але ніхто не перестав навіть у лиху годину,

він стиснув кулаки і, сміючись, закричав: Гей!

Це красиво

і тільки менше кисню...

Аж після тисячі випробувань, крізь страшну білизну,

Наші зусилля дали результат – ми досягли своєї мети.

Ми відчували стукіт сердець і пік під ногами,

де було певно, що перед нами нікого не було.

Але цього разу не було сміху,

бо всі вони впали сюди, люто задихаючись.

І дивним був солодкий смак перемоги,

Минуло кілька хвилин, поки хтось не прохрипів так:

Це красиво

і тільки без кисню...

Це красиво

і тільки без кисню...