July Was Mundane - Lady Lamb

I miss the pungent sweetness of that firewood

July was poignant and dripping, July was mundane

Dipping my fingers off a lazy rowboat on the lake

Your birthday girl someplace upstate

Back when I was sure I was a misanthrope

Blaming my displeasures on the strangers laughing loudly in the woods

She walked to the water to watch the fireworks

But I wouldn’t give myself the view, I stayed in bed listening to them

Crack and bloom

I miss the pungent sweetness of that Woodford’s reserve

July was poignant and dripping, July was mundane

Licking my fingers to get all of the icing from the cake

Your birthday girl some place in Maine

Back when I was sure I could win her over with my words

Holding the Portland sun above her in the summer storm

I mostly made her up and fell in love with the construct

And she could eventually tell so she wished me well

And as I gathered up my clothes, another storm began to close

And crack and bloom

Even inside my hands, it hurts to claim the confused, wounded little animal

I’ve been

Baby, I’m devastated for all my trying to change you, trying to make you

The same sorry little animal I’ve been

It’s a feat to forgive me

Am I meant to understand my own head

As I take it from my neck and I begin to deflate it?

Am I meant to understand my own heart

As it sings my praises all day long and I evade it?

Am I meant to understand my own body

As I go out walking in an attempt to escape it?

Am I meant to understand my own soul

As I envy it floating high above me?

And I wonder who will tend my own love if not me?

If I grow it in the lilies just to ditch it in the weeds

And I wonder who would save my own world if not me?

In my morning when I bring it into being

And I wonder who would save my own world if not me?

Я сумую за гострою солодкістю цих дров

Липень був гострим і крапельним, липень був буденним

Занурюю пальці з ледачого веслового човна на озері

Твоя іменинниця десь на півночі штату

Коли я був упевнений, що я мізантроп

Звинувачую у своїх невдоволеннях незнайомців, які голосно сміються в лісі

Вона підійшла до води, щоб подивитися на феєрверк

Але я не хотів би себе бачити, я лишив у ліжку, слухаючи їх

Тріскають і цвітуть

Мені не вистачає гострої солодощі цього Вудфордського резерву

Липень був гострим і крапельним, липень був буденним

Оближаю пальці, щоб отримати всю глазур із торта

Твоя іменинниця десь у штаті Мен

Коли я був упевнений, що зможу завоювати її своїми словами

Тримаючи над собою портлендське сонце в літній шторм

Я здебільшого її придумав і закохався у конструкцію

І вона зрештою могла сказати, що побажала мені добра

І коли я зібрав свій одяг, почалася ще одна буря

І тріскаються, і цвітуть

Навіть у моїх руках боляче вимагати збентежену, поранену тваринку

Я був

Дитина, я спустошена через усі мої спроби змінити тебе, спроби зробити тебе

Такою ж жалюгідною тваринкою, якою я був

Це подвиг пробачити мене

Чи я призначений розуміти власну голову

Коли я беру його з шиї і починаю здувати?

Чи я призначений зрозуміти власне серце

Як воно співає мої прославлення цілий день, а я уникаю цього?

Чи я призначений розуміти своє власне тіло

Коли я виходжу, намагаючись утекти?

Чи я призначений зрозуміти власну душу

Як я заздрю, що парить високо наді мною?

І мені цікаво, хто буде піклуватися про мою власну любов, якщо не я?

Якщо я вирощу на ліліях, щоб викинути в бур’яни

І мені цікаво, хто б врятував мій власний світ, як не я?

Вранці, коли я створюю це

І мені цікаво, хто б врятував мій власний світ, як не я?