Un murmure dans le vent - La Smala

Le ciel s’obscurcit pourtant Shenron n’existe pas

Il y a comme une lueur dans l’noir depuis qu’on prépare ce disque de rap

La nuit n’est pas finie et mon groupe demeure invisible

Et même si le vent tourne, nos chuchotements leur paraissent bien risible

Rien qu'ça m’dégoutte de fuir mais l’sablier se vide

Donc il s’agit d’faire vite entre les grains d’sable et les gouttes de pluies

Il nous font poireauter un peu comme l'âne et sa carotte

Et sa parodie ma parole, j’aime pas à quoi ça s’apparente

La météo c’est gris, des décennies qu’on réfléchit

Car j’ai fléchi donc j’ai fais signe, on m’a dit «Riz tu fais chier»

Ce serais t’mentir de dire que j'écris couramment mais j’reste courageux

Écoute rageux, c’est qu’un soupir dans l’ouragan

C’est juste un murmure dans le vent

Un peu comme une fissure dans le temps

Nostalgique quand on fixe le large

La brise souffle sur le cycle de l'âme

Hey couz' attends, j'étouffe la-dedans

J’prend un bol d’air solo face à l’ouragan

Hey les frères pe-ta l’million

Dès qu'ça rappe mec, ça lâche des rafales

Et chaque phases, c’est l’effet papillon

J’me renferme sur moi même, j’perds l'équilibre

Frère, c’est fini le temps des pures soirées

J’fais ma potion, j’reste seul

J’teste mes limites, les traits livides, j’perds la notion des heures

Ma ville s'éveille et j’rêve d'être riche par mes valeurs

La vie c’est éphémère, j'écris à l’effaceur

On rappera c’tas d’bon sens sur le cadavre de ta conscience

Trop plein d’vies s’entassent en fait

Dégoutté, écoute-les ces couplets

Mais tout c’perd comme un cri dans la tempête

Ouais le vent souffle et ses murmures au ras de mes oreilles

Ça parle en douce sur vos murs tel des commères

Ça m’fait rire

Devant les frères, j’vois qu'ça chuchote

Ça fait plaisir en concert, j’vois qu'ça supporte

Et ouais j’suffoque

J’deviens lugubre, j’me déconnecte

J’ai des structures qu’seul un maître connait

Écoute plus fort

Voila les putains d’murmures d’un mec trop def'

Les rumeurs me font sourire mais on fait avec

Tu t’essouffles à faire courir des mythes qu’on arrête

C’que tu dis est faux mais j’m’en fous quand j’y pense

Ce n’est qu’un avant goût avant l’bruit dans l’silence

Ça y est j’ai passé l’quart de siècle

J’ai entassé les mots, les lignes, les phases

Les 16, les pages, les cahiers noir de texte

J’ai fait couler mes peines, laissant ma plume suffoquer

J’aime écouter chanter la pluie, la brume chuchoter

J’pourrais t’expliquer mais la leçon serait trop longue

Nombreux sont les pigeons, si rare sont les colombes

Mais, Bruxellois j’ai vu l’espoir dans un bouton d’iris

Excusez-moi, j’suis incompris comme un violon qui pisse

Murmure dans le vent, mots d’esprits habillé d’modestie

Colérique, mais nos récits rime avec poésie

Bordélique, envoie l’orgueil à la merde

Et tej mes dernières cartes dans un recueil à la mer

C’est juste un murmure dans le vent

Ouais, le vent souffle

Comme une fissure dans le temps

Si rare sont les colombes

Nostalgique quand on fixe le large

Un bruit n’existe que si tu l’entends, une loi que si tu l’enfreins

La brise souffle sur le cycle de l'âme

Et chaque phases, c’est l’effet papillon

Небо темніє, але Шенрон не існує

Відтоді, як ми записали цей реп-запис, було світло в темряві

Ніч ще не закінчилася, і моя група залишається невидимою

І навіть якщо хвиля зміниться, наші шепіти здаються їм смішними

Мені огидно тікати, але пісочний годинник порожній

Тож це питання швидкості між піщинками та краплями дощу

Вони змушують нас гуляти, як ослик і його морква

І це пародія моє слово, мені не подобається, як це виглядає

Погода сіра, десятиліття, про які ми думаємо

Тому що я зігнувся і махнув рукою, мені сказали: "Райс, ти розлютиш"

Сказати, що я пишу вільно, але я залишаюся сміливим, було б брехати

Слухай сердито, це лише зітхання в урагані

Це просто шепіт на вітрі

Ніби тріщина в часі

Ностальгія, коли дивишся на море

Вітерець віє на круговорот душі

Гей, почекай, я задихаюся всередині

Перед обличчям урагану я вдихаю повітря самостійно

Гей, брати пе-та мільйон

Як тільки вона стукає людину, вона випускає пориви

І кожна фаза — це ефект метелика

Я замикаюся в собі, втрачаю рівновагу

Брате, час чистих вечорів закінчився

Я роблю своє зілля, я залишаюся сам

Я перевіряю свої межі, риси яскраві, я втрачаю концепцію годин

Моє місто прокидається, і я мрію бути багатим своїми цінностями

Життя швидкоплинне, я пишу гумкою

Ми наткнемо цю купу здорового глузду на труп вашої совісті

Занадто багато життів накопичується насправді

Відраза, послухайте ці вірші

Але все втрачено, як крик у шторм

Так, вітер дме, і він шепоче в моїх вухах

Воно тихо говорить на твоїх стінах, мов плітки

Це змушує мене сміятися

Перед братами бачу, що це шепоче

На концерті приємно, я бачу, що підтримує

І так, я задихаюся

Я стаю похмурим, відключаюсь

У мене є конструкції, які знає лише майстер

слухай голосніше

Ось проклятий шепіт хлопця, який занадто обороняється

Чутки змушують мене посміхатися, але ми впораємося з цим

Ви задихалися, поширюючи міфи про те, що ми припиняємо

Те, що ви говорите, неправильно, але мені все одно, коли я думаю про це

Це лише смак перед шумом у тиші

Ось і все, я провів чверть століття

Я зібрав у купу слова, рядки, фази

16, сторінки, чорні зошити з текстом

Я змусив печалі свої, нехай моє перо задихнеться

Я люблю слухати, як співає дощ, шепоче туман

Я міг би пояснити вам, але урок був би занадто довгим

Багато голубів, так мало голубів

Але з Брюсселя я побачив надію в кнопці райдужної оболонки

Вибачте, мене неправильно зрозуміли, як писуючу скрипку

Шепіт на вітрі, дотепності, одягнені в скромність

Сердито, але наші історії римуються з віршами

Безладно, пошліть гордість у лайно

І поклав мої останні карти в колекцію біля моря

Це просто шепіт на вітрі

Так, вітер дме

Як тріщина в часі

Так рідкісні голуби

Ностальгія, коли дивишся на море

Шум існує лише тоді, коли ви його чуєте, а закон – лише якщо ви його порушуєте

Вітерець віє на круговорот душі

І кожна фаза — це ефект метелика