Esbarzers - La Gossa Sorda

L’olor a podrit de València em posa calent

Expulsat per l’arc de l’estació de tren

Sóc l'últim passatger a l’andana dels teus ulls

L'última «xusta» banyada, rosella xafigada

Qui collons ha apagat la llum?

Carn de rodalia i AP7

Set voltes per setmana m’enamore del teu peu esquerre i veig

Com ens cau el cel damunt i amb el dit del mig

L’aguante i el tire cap amunt, ouyeah!

A la punta de la llengua tenia un tros de Venus

Que m’ixia de la boca cada volta que l’obria

Quan isc a buscar l’alegria

No sé perquè acabe sempre en el teu carrer

Allí es sent una melodia…

Arrap de canyamel, carícia d’esbarzers

«Incar-me» un garrot i volar, descivilitzar-me

Aprendre a estimar les tares, les turbulències

Cuidar als amics com em cuiden ells a mi

Contar-nos les misèries amb formatge pa i vi

Esnifar la vida amb «turulo» compartit

Fer viatjar la llengua a través de la vall que tens entre els pits

Tot per la pàtria del teu cos, arrugues, molles, pigues

Raconets ocults, cicatrius i tatuatges

Soltaves poesia en totes les mirades

Jo tenia les entranyes plenes de deixalles

I a la punta de la llengua tenia un tros de Venus

Que m’eixia de la boca cada volta que l’obria

Quan isc a buscar l’alegria

No sé perquè acabe sempre en el teu carrer

M’acoste allí quan mor el dia

I tu sempre m’arreplegues l'ànima dels peus

Від гнилого запаху Валенсії мені жарко

Вигнаний вокзалом арх

Я останній пасажир на платформі твоїх очей

Останній «ярмарок» купався, мак

Хто в біса вимкнув світло?

Місцеве м'ясо і АП7

Сім разів на тиждень я закохаюсь у твою ліву ногу і бачу

Як небо падає на нас і середнім пальцем

Тримайся і тягни вгору, ага!

На кінчику його язика був шматочок Венери

Це виходило з моїх уст щоразу, коли я відкривав його

Коли я йду шукати радість

Я не знаю, чому це завжди опиняється на вашій вулиці

Тут ти чуєш мелодію…

Очерет, очерет ласки

«Три» палицю і лети, децивілізуй мене

Навчіться любити кукіль, турбулентність

Турбота про друзів, як вони піклуються про мене

Розкажіть про нещастя сиру, хліба та вина

Нюхаючи життя зі спільним «туруло»

Нехай ваш язик подорожує долиною між вашими грудьми

Все для батьківщини твого тіла, зморшки, крихти, веснянки

Приховані закутки, шрами та татуювання

Ви відпускаєте поезію в кожному погляді

У мене кишки були повні сміття

А на кінчику його язика був шматочок Венери

Це виходило з моїх уст щоразу, коли я відкривав його

Коли я йду шукати радість

Я не знаю, чому це завжди опиняється на вашій вулиці

Я підходжу до нього, коли вмирає день

І ти завжди підхоплюєш мою душу