La marée - L.E.J

Étrangère à ce que je vois, ça me renvoie dans mes tranchées

Je ne comprends plus rien, malgré toutes mes études

Pourtant cartésienne, mais au-dessus du vide, penchée

L’Optimiste pourrait disparaître

Dans le triangle des Bermudes

Bras tendus, boulets aux pieds, je bascule à cause de lests

Debout, seule, et déboussolée

Bercée par une chanson de geste

En tête de proue, en proie au doute

J’enlève la cape de bonne espérance

Et si mes rêves, clandestins dans la soute

Étaient en train de quitter la France?

Mes livres sont vierges et leurs pages sont cornées

Je ne distingue plus le Nord du Sud

Mes livres sont vierges et leurs pages sont cornées

Les abscisses sont désordonnées

A ce stade la mer est calme, mais qui sait pour combien de temps?

La peur nous terrasse depuis qu’ils se battent en clan

A ce stade la mer est calme, mais qui sait pour combien de temps?

La peur nous terrasse depuis qu’ils se battent en clan

Sur une vague bleue nuit, l’Optimiste se renverse

Les abscisses sont désordonnées

A moins que ce n’soit l’inverse

Sur une vague bleue nuit, l’Optimiste se renverse

Les abscisses sont désordonnées

A moins que ce n’soit l’inverse

Dans ma tête c’est la jungle, les neurones noués

Comme les lianes aux branches

Les fausses fleurs des magiciens fanent

Ils n’ont plus de colombe sous la manche

Pendant que nous rêvons, à régner et à tisser nos toiles

La nuit, j’hisse la voile pour rebaptiser les étoiles

Les poids sur mes épaules ne me feront pas plier

Sur la carte au trésor, rares sont les indices

Qu’ils battissent l’enfer, je ne tomberai pas dans leurs abysses

Il faudra m’y jeter, m’y jeter poings et voix liés

Je chanterai, pour que les cordes raidissent

À gorge déployée pour qu’Orphée m’entende mieux qu’Eurydice

Mes livres sont vierges et leurs pages sont cornées

Les abscisses sont désordonnées

A ce stade la mer est calme, mais qui sait pour combien de temps?

La peur nous terrasse depuis qu’ils se battent en clan

A ce stade la mer est calme, mais qui sait pour combien de temps?

La peur nous terrasse depuis qu’ils se battent en clan

Sur une vague rouge sang, les Optimistes se bousculent

Les abscisses sont désordonnées, l’ordre donné fait la bascule

Sur une vague rouge sang, les Optimistes se bousculent

Les abscisses sont désordonnées, l’ordre donné fait la bascule

A ce stade la mer est calme, mais qui sait pour combien de temps?

La peur nous terrasse depuis qu’ils se battent en clan

Незнайоме для того, що я бачу, воно повертає мене до моїх окопів

Я нічого не розумію, незважаючи на все моє навчання

Все-таки декартів, але над порожнечею, схиляючись

Оптиміст може зникнути

У Бермудському трикутнику

Руки витягнуті, на ногах гарматні ядра, гойдаюся від тягарів

Вгорі, самотній і розгублений

Заколисаний піснею жесту

На чолі лука, мученого сумнівами

Знімаю плащ доброї надії

Що якщо мої мрії, заховані в трюмі

Виїжджали з Франції?

Мої книжки порожні, а їхні сторінки з вухами

Я більше не відрізняю Північ від Півдня

Мої книжки порожні, а їхні сторінки з вухами

Абсциси невпорядковані

У цей момент море спокійне, але хто знає, як довго?

Страх охоплює нас, оскільки вони воюють як клан

У цей момент море спокійне, але хто знає, як довго?

Страх охоплює нас, оскільки вони воюють як клан

На синій опівночі хвилі Оптиміст перекидається

Абсциси невпорядковані

Якщо не буде навпаки

На синій опівночі хвилі Оптиміст перекидається

Абсциси невпорядковані

Якщо не буде навпаки

У моїй голові це джунглі, вузлові нейрони

Як ліани на гілках

Фальшиві квіти чарівників в'януть

У них вже немає голуба під рукавом

Поки ми мріємо, царюємо і плетемо свої тенета

Вночі я піднімаю вітрило, щоб перейменувати зірки

Тяга на моїх плечах не змусить мене зігнутися

На карті скарбів мало підказок

Нехай бить пекло, я не впаду в їхню прірву

Мені доведеться кинутися, кинути мене зі зв’язаними кулаками і голосами

Буду співати, щоб струни застигли

Голосно, щоб Орфей чув мене краще за Еврідіку

Мої книжки порожні, а їхні сторінки з вухами

Абсциси невпорядковані

У цей момент море спокійне, але хто знає, як довго?

Страх охоплює нас, оскільки вони воюють як клан

У цей момент море спокійне, але хто знає, як довго?

Страх охоплює нас, оскільки вони воюють як клан

На криваво-червоній хвилі борються оптимісти

Абсциси невпорядковані, наведений порядок робить гойдалку

На криваво-червоній хвилі борються оптимісти

Абсциси невпорядковані, наведений порядок робить гойдалку

У цей момент море спокійне, але хто знає, як довго?

Страх охоплює нас, оскільки вони воюють як клан