Par ego - L.E.J, Sofiane

Par ego, paraît que ce sont nos cerveaux qu’on atrophie

Par ego, on triche, dans le miroir on ne se regarde que de profil

Par ego, j´ai fini par le début, rébou face à un rébus

C’est décidé : je ne te parlerai plus

Par ego, je me suis mise debout

Insoumise pour que l’on ne puisse me toucher

Par ego, mes sentiments sont bruyants et quand on s’embrouille

Je suis le brouillon d’une femme parfaite au sang bouillant

Et on ne veut pas être effacé par nos anciens amants

Tu m’attires, j’te repousse comme un aimant

Je prétends que j’n’ai pas d’orgueil, mais la force de Cersei

Pourtant mon cœur gueule et quand tu le serres, saigne

Par ego, paraît que ce sont nos cerveaux qu’on atrophie

Par ego, on triche, dans le miroir on ne se regarde que de profil

Par ego, on s’emballe, on s’en bat les…

Et les coups bas on fait semblant qu’on ne les sent pas

On reste trop longtemps ou trop vite on s’en va

Mon sourire angélique que tu dis si nul, dissimule des mécaniques endiablées

Et si un soir devant l’foot, tu m’dis d’aller m’faire foutre je suis capable d’y aller

Par ego de parigot tu paries gros que Paris gagne

Mais paraît, gros, qu’avec un arbitre pas réglo on n’partage pas à parts égales

Et tu penses que tu compenses en étant complaisant

Et plaisantes sur le fait qu’on panse tous nos tourments

Tu veux que je me calme donc je cale, ici

Le feu qui crame mes entrailles — Dragon de Khaleesi

Par ego, paraît que ce sont nos cerveaux qu’on atrophie

Par ego, on triche, dans le miroir on ne se regarde que de profil

J’ai vu hier se venger, et les menaces de demain

Puis sur ma colline d’espoir, j’ai vu les frérots danser

Je suis venu, j’ai vu, j’ai perdu, tout de fil d’orgueil vécu

L’ange de sécu, têtu me nomme, et j’ai dû recommencer

Dans le reflet de la médaille, dans le revers du miroir

Mon amour dans un tiroir, mon gratte-ciel dans la négo

Tous les matins c’est fuego, c’est moi et moi dans l’histoire

J’dévale les pistes noires et j’écrase un projet par mégot

J’ai dû rayer des humains de ma vie

Surpris avant de chuter, à en buter mon livret de famille

Premier à crier au petit loup pour éviter que ça vrille

Dernier à prier pour l’or même si c’est vrai que ça brille

Je laisse ma conscience truquer les votes et plaider l’évolution

J’ai fait le tour des excuses, épuisé tous les totems

Attisé le feu des problèmes, étouffé les solutions

Seigneur ce n’est pas une révolte, c’est une révolution

Через его, здається, що саме наш мозок атрофується

По самолюбству ми обманюємо, в дзеркало дивимося на себе тільки в профіль

Через его я опинився на початку, ребу зіткнувся з ребусом

Вирішено: я більше не буду з тобою розмовляти

Через его я встав

Бунтівний, щоб мене ніхто не торкнувся

Через его, мої почуття гучні і коли ми плутаємось

Я — черга ідеальної жінки з киплячою кров’ю

І ми не хочемо, щоб нас стерли колишні коханці

Ти мене притягуєш, я відштовхую тебе, як магніт

Я вдаю, що в мене не гордість, а сила Серсеї

Але моє серце кричить, а коли ти його стискаєш, то кровоточить

Через его, здається, що саме наш мозок атрофується

По самолюбству ми обманюємо, в дзеркало дивимося на себе тільки в профіль

Его ми захоплюємося, нам наплювати...

А тих низьких ударів ми робимо, ніби їх не відчуваємо

Ми залишаємося занадто довго або занадто рано ми йдемо

Моя ангельська посмішка, про яку ви кажете, що така погана, приховує диявольську механіку

І якщо одного вечора перед футболом ти скажеш мені піти на хуй, я можу туди піти

За паризьким его ви робите великі ставки, що Паріс виграє

Але здається, чоловіче, що з поганим арбітром ми не ділимося порівну

І ви думаєте, що компенсуєте це самозадоволенням

І жартують про те, що ми лікуємо всі свої муки

Ти хочеш, щоб я заспокоївся, тому я зупинився

Вогонь, що спалює мої нутрощі — Дракон Халісі

Через его, здається, що саме наш мозок атрофується

По самолюбству ми обманюємо, в дзеркало дивимося на себе тільки в профіль

Я бачив помсту вчора і погрози завтрашнього дня

Тоді на пагорбі надії я побачив, як брати танцюють

Прийшов, побачив, загубив, вся нитка гордості жила

Ангел безпеки, впертий кличе мене, і мені довелося починати спочатку

У відображенні медалі, на реверсі дзеркала

Моя любов у шухляді, мій хмарочос у ньому

Кожного ранку це fuego, це я і я в історії

Я спускаюся по чорних схилах і роздавлюю проект недопалком

Мені довелося виключити людей зі свого життя

Здивований перед падінням, збив свою сімейну книжку

Першим крикнути на маленького вовка, щоб він не крутився

Останнім молитися за золото, навіть якщо це правда, що воно сяє

Я дозволив своїй совісті фальсифікувати голоси і закликати до еволюції

Я обійшов відмовки, вичерпав усі тотеми

Розпалював вогонь проблем, придушив рішення

Господи, це не бунт, це революція