Die tote Kirche - L'âme Immortelle

Auf dunklen Bänken sitzen sie gedrängt

Und heben die erloschnen Blicke auf

Zum Kreuz.

Die Lichter schimmern wie verhängt

Und trüb und wie verhängt das Wundenhaupt

Der Weihrauch steigt aus güldenem Gefäß

Zur Höhe auf, hinsterbender Gesang

Verhaucht, und ungewiß und süß verdämmert

Wie heimgesucht der Raum.

Der Priester schreitet

Vor den Altar;

doch übt mit müdem Geist er

Die frommen Bräuche — ein jämmerlicher Spieler

Vor schlechten Betern mit erstarrten Herzen

In seelenlosem Spiel mit Brot und Wein

Die Glocke klingt!

Die Lichter flackern trüber —

Und bleicher, wie verhängt das Wundenhaupt!

Die Orgel rauscht!

In toten Herzen schauert

Erinnerung auf!

Ein blutend Schmerzensantlitz

Hüllt sich in Dunkelheit und die Verzweiflung

Starrt ihm aus vielen Augen nach ins Leere

Und eine, die wie aller Stimmen klang

Schluchzt auf — indes das Grauen wuchs im Raum

Das Todesgrauen wuchs: Erbarme dich unser —

Herr!

Вони тісно сидять на темних лавках

І підбери мертві погляди

до хреста.

Вогні мерехтять, наче завуальовані

І хмарно і як завуальована головка рани

Із золотого посуду піднімається ладан

До висоти, вмираюча пісня

Віддихнуло, і непевно й солодко потьмяніло

Як переслідувала кімната.

Священик ходить

перед вівтарем;

але він практикує з втомленим духом

Благочестивий звичай — жалюгідний гравець

Перед поганими молитвами із застиглими серцями

У бездушній грі з хлібом і вином

Дзвінок дзвонить!

Вогні тьмяно мерехтять —

І блідіша, як завуальована поранена голова!

Реве орган!

У мертвих серцях тремтить

нагадування!

Обличчя, що кровоточить від болю

Огортається темрявою і відчаєм

Вдивляється вслід йому багатьма очима в порожнечу

І такий, який звучав як голоси всіх

Ридання, поки в кімнаті наростав жах

Наростав жах смерті: Помилуй нас —

Містер!