We'll Solve It After - L.A. Salami

You know as well as I that even beauty has to die

And beauty is a bed of joy where we two lovers lie

And these moments may just be

A flash in the frying pan, «You see, nothing lasts» is what you said to me —

it’s what we both believe

And I know you’ve a lover back at home but it pleases me just to be alone with

you — you said you felt it, too

And must I bid you adieu?

Is your Irish song to take leave soon?

Is it fear that will take your lips away?

It’s a problem that we grasp in between the laughter

But you say «Hey, forget it.

We’ll solve it after.»

When you climb on top of me it makes it easier to see that delight is a fair

maiden, and I shall not darken thee

And even when I am fatigued in fact, I’d say especially, it’s then that you

will melt my melancholy

And it ain’t so strenuous to see that you just might be even drowsily, mine

But must I, with this aching pleasure nigh, fear that your soul will go away?

It’s a problem that we’ve yet to master

But you say «Hey, forget it.

We’ll solve it after.»

But eventually I’ll have to leave despite how I dread to leave you be;

that bed of ours is so serene — it is quite a scene

But even scenes, however long they seem, have to cease to be, «You see,

nothing lasts,» is what you said to me — it’s what we both believe

But for a moment can we just see

What it’s like to leave the world be

And must I put aside this dream?

Is it fear that will take your words away?

It’s a problem that we grasp as our hearts beat faster

But you say «Hey, forget it.

We’ll solve it after»

Ви так само добре, як і я, знаєте, що навіть краса має померти

А краса — це ліжко радості, де ми закохані

І ці моменти можуть просто бути

Спалах на сковороді: «Бачиш, ніщо не триває» — це те, що ти сказав мені —

це те, у що ми обидва віримо

І я знаю, що у тебе вдома є коханець, але мені приємно просто бути наодинці з

ви — ви сказали, що теж це відчуваєте

І мені попрощатися?

Ваша ірландська пісня скоро піде?

Невже страх забере ваші губи?

Це проблема, яку ми усвідомлюємо між сміхом

Але ви кажете: «Гей, забудь це.

Ми вирішимо це після.»

Коли ти забираєшся на мене, стає легше бачити, що насолода — ярмарок

дівчино, і я не затьмарю тебе

І навіть коли я втомлений насправді, я б сказав особливо, саме тоді ви

розтопить мою меланхолію

І не так напружено бачити, що ти можеш бути навіть сонним, мій

Але чи можу я з цією болючою насолодою боятися, що твоя душа піде?

Це проблема, яку ми ще не впоралися

Але ви кажете: «Гей, забудь це.

Ми вирішимо це після.»

Але зрештою мені доведеться піти, незважаючи на те, як я боюся залишити вас;

це наше ліжко таке спокійне — це справа сцена

Але навіть сцени, якими б довгими вони не здавалися, повинні перестати бути: «Ви бачите,

ніщо не вічне», це те мені — у це ми обоє віримо

Але на мить ми можемо просто побачити

Як це залишити світ

І чи варто відкинути цю мрію?

Невже страх забере ваші слова?

Це проблема, яку ми усвідомлюємо, як наше серце б’ється швидше

Але ви кажете: «Гей, забудь це.

Ми вирішимо це після»