До метро - Kurbat

До метро,

Да вроде бы всё у меня есть, да не то,

И я ищу твои губы за тем монитором,

Их уложил на все крики и виражи,

И если есть ты, значит и я буду жить.

И нет моей вины в том, что слёзы не в тон,

Но этим утром я с надеждой покинул твой дом,

Вагонами серыми, словами на сервере,

Донесу любовь до тебя, ты лишь верь мне.

В этом я, в этих строках рву эти стропы,

И больше нет тех дорог, что были мною истоптаны,

Мы не спали слишком долго,

Но это так дорого,

И я уеду в никуда, пока ты на проводах.

Звоню, пишу, кусаю ногти… Что толку?

Смотрю на стены в метро… В субботу и вторник.

Крикни, топни- я тону.Кривосток.

Вниз.

И что мне делиться, когда есть ты?

Звоню, пишу, кусаю ногти… Что толку?

Смотрю на стены в метро… В субботу и вторник.

Крикни, топни- я тону.Кривосток.

Вниз.

И что мне делиться, когда есть ты?

Выбор…

Но кто из нас ищет выгоду?

Выпустим пар.

Молчим.

Выход тут.

А губы не привыкли к холоду, я иду.

Пора доверять и любить, а не выдумывать.

Или холодный кофе или обиды копим?

Или одно целое или Копии?

Время 5 утра, время встать и удрать

Бред.

Отстань.

Вредный.

Встать и тут не до драк

Финиш близко, если порой не так высказать

Проще убить глазами — не выстрелом,

Быстрым шагом уйти в себя и до дома

И если молчит мой телефон — набирай другому.

Звоню, пишу, кусаю ногти… Что толку?

Смотрю на стены в метро… В субботу и вторник.

Крикни, топни- я тону.Кривосток.

Вниз.

И что мне делиться, когда есть ты?

Звоню, пишу, кусаю ногти… Что толку?

Смотрю на стены в метро… В субботу и вторник.

Крикни, топни- я тону.Кривосток.

Вниз.

И что мне делиться, когда есть ты?

До метро,

Так начебто¦би все у мені є, так не то,

І я шу твої губи за тим монітором,

Їх вклав на всі крики і виражі,

І якщо є ти, значить і я буду жити.

І немає моєї провини в тому, що сльози не в тон,

Але цього ранку я з надією покинув твій будинок,

Вагонами сірими, словами на сервері,

Донесу любов до тебе, ти лише вір мені.

У цьому я, в цих рядках рву ці стропи,

І більше немає тих доріг, що були мною виснажені,

Ми не спали надто довго,

Але це так дорого,

І я їду в нікуди, поки ти на проводах.

Дзвоню, пишу, кусаю нігті… Що толку?

Дивлюся на стіни в метро... У суботу і вівторок.

Крикни, топні-я тону.Кривосток.

Вниз.

І що мені ділитися, коли є ти?

Дзвоню, пишу, кусаю нігті… Що толку?

Дивлюся на стіни в метро... У суботу і вівторок.

Крикни, топні-я тону.Кривосток.

Вниз.

І що мені ділитися, коли є ти?

Вибір…

Але хто з нас шукає вигоду?

Випустимо пару.

Мовчимо.

Вихід тут.

А губи не звикли до холоду, я йду.

Пора довіряти і любити, а не вигадувати.

Або холодну каву чи образи накопичуємо?

Або одне ціле чи Копії?

Час 5 ранку, час встати і втекти

Маячня.

Відстань.

Шкідливий.

Встати і тут не до бій

Фініш близько, якщо часом не так висловити

Простіше вбити очима — не пострілом,

Швидким кроком піти в себе і до вдома

І якщо мовчить мій телефон — набирай іншому.

Дзвоню, пишу, кусаю нігті… Що толку?

Дивлюся на стіни в метро... У суботу і вівторок.

Крикни, топні-я тону.Кривосток.

Вниз.

І що мені ділитися, коли є ти?

Дзвоню, пишу, кусаю нігті… Що толку?

Дивлюся на стіни в метро... У суботу і вівторок.

Крикни, топні-я тону.Кривосток.

Вниз.

І що мені ділитися, коли є ти?