Печаль - КУБА

Спряталась моя печаль за высокою оградой,

Всё, что потерял я не жаль, я найду себе награду

За твои и за мои радости и поражения,

А на память от любви остаётся вдохновение.

Здравствуй, я тебя нашел в позолоченой пустыне,

С неба первый снег пошёл, а за окнами пустыми

Гонит ветер далеко умирающее лето,

Гроздья белых облаков, краски твоего портрета.

И поедут поезда, разнесут по белу свету.

Наши лучшие года незаметно канут в лету.

Боль пройдет, исчезнет страх и не надо больше славы.

И останется в руках лишь стакан дурной отравы.

Засыпаю навсегда, сплю и ничего не вижу.

Эй, счастливая звезда, завтра будь ко мне поближе.

Ну, а если я проснусь, улечу как ветер в поле,

Потеряю, ну и пусть, лучше буду я на воле.

Засыпаю навсегда, сплю и ничего не вижу.

Эй, счастливая звезда, завтра будь ко мне поближе.

Ну, а если я проснусь, улечу как ветер в поле,

Потеряю, ну и пусть, лучше буду я на воле.

Потеряю, ну и пусть, лучше буду я на воле.

Сховався мій смуток за високою огорожею,

Все, що втратив я не жаль, я знайду собі нагороду

За твої та за мої радості та поразки,

А на пам'ять від любові залишається натхнення.

Здрастуйте, я тебе знайшов у позолоченій пустелі,

З неба перший сніг пішов, а за вікнами порожніми

Гонить вітер літо, що далеко вмирає,

Грона білих хмар, фарби твого портрета.

І поїдуть поїзди, рознесуть по білому світлу.

Наші найкращі роки непомітно кануть у льоту.

Біль пройде, зникне страх і не треба більше слави.

І залишиться в руках лише склянка поганої отрути.

Засинаю назавжди, сплю і нічого не бачу.

Гей, щаслива зірко, завтра будь до мене ближче.

Ну, а якщо я прокинусь, улечу як вітер у поле,

Втрачу, ну і нехай, краще буду я на волі.

Засинаю назавжди, сплю і нічого не бачу.

Гей, щаслива зірко, завтра будь до мене ближче.

Ну, а якщо я прокинусь, улечу як вітер у поле,

Втрачу, ну і нехай, краще буду я на волі.

Втрачу, ну і нехай, краще буду я на волі.