Столярка - Кровосток

Я плотник по сухожилиям.

Я столяр по части мук.

Я весь такой напружиненный,

Как обкакошеный маленький мук.

Зубило, стамеска, киянка, топор -

Я хоть и туп, инструмент мой остёр.

Стамеска, киянка, топор и зубило -

Я хоть и туп, но я не мудила.

Ну и тисочки, без них никуда.

Когда яйца в тисках с губ срывается "Да!"

Ну и тисочки, без них нет игры -

Всё сразу иначе, когда в тисочках шары.

Дерево от крови тёмно-красное,

Разбух у рубанка старенький клин.

Краснодеревщик призвание прекрасное -

Лаки, морилки, водочный сплин.

Первая книжка в детстве про Буратино была у меня.

И я скажу без кокетства: я всерьёз о*уел тогда.

Я всерьёз о*уел от мазы, вырубать из полена людей

И может замкнулась фаза, и может слетел я с петель.

И может моя столярка не так безобидна, и чтож?

Папе Карло брёвен было не жалко, вот и мне их не жалко тож.

Я не жалею дровишки, а на*уя их жалеть?

Даже крупные шишки с долота начинают хрипеть.

Даже мелкие сошки от стамески Кобзоном орут.

Даже сраные вошки, и те, с киянкой беседу ведут.

Да, я экспериментатор, работа на стыке форм.

В творчестве, я - диктатор, и нарушитель норм.

Плоть - это древесина, тоже верно наоборот.

Такая, на*уй, моя доктрина, и за неё я готов всем рвать рот.

Брызги крови - они, как мини-щепки.

А суставы - они, как мега-сучки.

Деревья, они, как и люди, до жизни цепки.

Люди, в общем, деревья, ну, б*я, почти.

Если меня поймают, то вряд ли меня поймут.

Люди — не брёвна, мне скажут, и в психушке запрут.

Люди — не брёвна, ну ёптыть, в брёвнах хоть что-то есть.

Людям до брёвен — топать и топать,

Людям до брёвен — пердеть и пердеть!

Ни стол из людей не заделать;

Ни печь из них без вони не разжечь.

Жрать все хотят, спать и хезать,

А мебель, допустим, не просит бульон для неё подогреть.

Зубило, стамеска, киянка, топор -

Я хоть и туп, инструмент мой остёр.

Стамеска, киянка, топор и зубило -

Я хоть и туп, но я не мудила.

Я — не мудила, мудила — не я;

Я счастья ищу, это сложно, друзья.

Я — не мудила, мудила — не я;

Я счастья ищу, это сложно, друзья!

Я тесляр по сухожиллях.

Я столяр у частині мук.

Я весь такий напружений,

Як обкакошений маленький мук.

Зубило, стамеска, киянка, сокира

Я хоч і тупий, інструмент мій остір.

Стамеска, киянка, сокира та зубило -

Я хоч і тупий, але я не мудила.

Та й тисочки, без них нікуди.

Коли яйця в лещатах з губ зривається "Так!"

Ну і тисочки, без них немає гри

Все відразу інакше, як у тисочках кулі.

Дерево від крові темно-червоне,

Набух у рубанка старенький клин.

Червонодеревник покликання прекрасне -

Лаки, морилки, горілчаний сплін.

Перша книжка в дитинстві про Буратіно була в мене.

І я скажу без кокетства: я всерйоз о*уел тоді.

Я всерйоз о*уел від мази, вирубувати з поліна людей

І, може, замкнулася фаза, і може злетів я з петель.

І може моя столярка не так невинна, і що?

Папі Карло колод було не шкода, от і мені їх не шкода.

Я не жалкую дров, а на*уя їх шкодувати?

Навіть великі шишки з долота починають хрипіти.

Навіть дрібні сошки від стамески Кобзоном кричать.

Навіть срані вошки, і ті, з киянкою розмовляють.

Так, я експериментатор, робота на стику форм.

У творчості, я – диктатор, та порушник норм.

Плоть - це деревина, теж навпаки.

Така, на*уй, моя доктрина, і за неї я готовий усім рвати рота.

Бризки крові – вони, як міні-тріски.

А суглоби – вони, як мега-сучки.

Дерева, як і люди, до життя чіпки.

Люди загалом дерева, ну, б*я, майже.

Якщо мене спіймають, навряд чи мене зрозуміють.

Люди — не колоди, мені скажуть, і в психлікарні запруть.

Люди — не колоди, ну ептти, у колод хоч щось є.

Людям до колод — тупотіти і тупотіти,

Людям до колод — пердіти та пердіти!

Ні стіл із людей не закласти;

Ні пекти з них без вони не розпалити.

Жерти всі хочуть, спати і хезати,

А меблі, скажімо, не вимагає бульйон для неї підігріти.

Зубило, стамеска, киянка, сокира

Я хоч і тупий, інструмент мій остір.

Стамеска, киянка, сокира та зубило -

Я хоч і тупий, але я не мудила.

Я – не мудила, мудила – не я;

Я щастя шукаю, це складно, друзі.

Я – не мудила, мудила – не я;

Я щастя шукаю, це складно, друзі!