Iron Veins - Kristina Bazan

The little bit of what we have is not enough

We always wanted more from the sun

To find the meaning in the paradox

Before we all turn into dust

These heavy weights on my shoulder

No, I can’t bare them on me no more

Oh, I can’t wait any longer

To see our bodies grow stronger

One day we all will bare iron veins

For all the pain our hearts couldn’t contain

And so we’ll finally emancipate

Away from all our weakness

The day that we’ll be made of iron veins

We will remember of what our pain is made

And so we’ll finally emancipate

Away from the world weakness

The little bit of what we know is not enough

So we resign to live through love

Or own a bit of soil from this earth

And wish for the better tomorrow

These burning aches in my heart

They’re tearing me all apart

Oh, how I wish we could restart

And build a land without sorrow

One day we all will bare iron veins

For all the pain our hearts couldn’t contain

And so we’ll finally emancipate

Away from all our weakness

The day that we’ll be made of iron veins

We will remember our pain is made

And so we’ll finally emancipate

Away from all our weakness

Трохи того, що ми маємо, недостатньо

Ми завжди хотіли більше від сонця

Знайти сенс у парадоксі

Перш ніж усі ми перетворимося на порох

Ці важкі тягарці на моєму плечі

Ні, я більше не можу їх на собі

О, я не можу більше чекати

Бачити, як наші тіла стають сильнішими

Одного дня ми всі оголимо залізні жили

Попри весь біль, який наші серця не могли втримати

І так ми нарешті звільнимося

Подалі від усіх наших слабкостей

День, коли ми зробимося із залізних жил

Ми будемо пам’ятати про те, яким завдано наш біль

І так ми нарешті звільнимося

Подалі від світової слабкості

Мало того, що ми знаємо, недостатньо

Тож ми змираємось , щоб жити через любов

Або володіти частиною ґрунту з цієї землі

І побажати кращого завтра

Ці пекучі болі в моєму серці

Вони розривають мене все на частини

О, як би я хотів, щоб ми можли перезапуститися

І будуй землю без смутку

Одного дня ми всі оголимо залізні жили

Попри весь біль, який наші серця не могли втримати

І так ми нарешті звільнимося

Подалі від усіх наших слабкостей

День, коли ми зробимося із залізних жил

Ми будемо пам’ятати, що наш біль завдано

І так ми нарешті звільнимося

Подалі від усіх наших слабкостей