Элизиум - Крылья

Боги однажды спустились на землю

Рай основали в начале времен

Древние руны, насечки на камне

Повесть ведут о начале конца

Куплет

Слепой от рожденья гасконец из Берна

Играет на лютне и повесть ведет

О том, как однажды могучие боги

Собрались на землю в последний поход

К полям елисейским спустившись из рая

Создали преграду невидимых чар

И 20 ночей, очей не смыкали

Творили природы нетронутый дар

Запев

Преданье гласит, что лишь чистый душой

Сумеет от сует найти здесь покой

Кто рай на земле опорочил рукою

Вовек тот не сыщет из ада пути

Припев

Элизиум, ты создан богов незримой рукой

Элизиум у смертных ты отбираешь покой

Элизиум, под сводом небес твоя красота

Элизиум, пленила навек твоя красота

Куплет

Однажды нашелся душой чистый парень

Что землю видал с самых дальних концов

Вошел за ограду и мигом упали

Семь страшных заклятий, надежных замков

Застыв на мгновенье такой красотою

Сраженный он речи вдруг дар потерял

Он вырвал сорняк и ножом как пилою

Засохшие ветви с деревьев убрал

Запев

И стал юный странник садовником рая

И кровью своею скрепил договор

Что в тайне хранит то, что видел и знает

И что не нарушит он сей уговор

Куплет,

Но видно судьба пошутить захотела

Тот юноша был очень сильно влюблен

И как бы там совесть его не скрипела

Привел он подругу к богам на поклон

Поступком небрежным творцов он обидел

И род его проклятым был до конца

Ослеп, чтоб уже никогда не увидеть

Ни райского сада, ни милой лица

Запев

И век уж, который прошедший с рожденья

Потомки его вспоминают отца

И песню поют о том дивном мгновении

О глупой судьбе и проступке отца

Боги одного разу спустилися на землю

Рай заснували на початку часів

Стародавні руни, насічки на камені

Повість ведуть про початок кінця

Куплет

Сліпий від народження гасконець із Берна

Грає на лютні і повість веде

Про те, як одного разу могутні боги

Зібралися на землю в останній похід

До Єлисейських полів спустившись із раю

Створили перешкоду невидимих ​​чар

І 20 ночей, очей не змикали

Творили природи незайманий дар

Заспів

Переказ свідчить, що лише чистий душею

Зуміє від має знайти тут спокій

Хто рай на землі зганьбив рукою

Повіки той не знайде з пекла шляху

Приспів

Елізіуме, ти створений богів незримою рукою

Елізіум у смертних ти відбираєш спокій

Елізіуме, під склепінням небес твоя краса

Елізіум, полонила навік твоя краса

Куплет

Якось знайшовся душею чистий хлопець

Що землю бачив із найдальших кінців

Увійшов за городу і миттю впали

Сім страшних закляття, надійних замків

Застигши на мить такою красою

Вражений він мову раптом дар втратив

Він вирвав бур'ян і ножем як пилкою

Засохлі гілки з дерев прибрав

Заспів

І став юний мандрівник садівником раю

І кров'ю своєю скріпив договір

Що в таємниці зберігає те, що бачив і знає

І що не порушить він цей договір

Куплет,

Але видно доля пожартувати захотіла

Той юнак був дуже закоханий

І як би там совість його не скрипіла

Привів він подругу до богів на уклін

Вчинком недбалим творців він образив

І рід його проклятим був до кінця

Осліп, щоб уже ніколи не побачити

Ні райського саду, ні милої особи

Заспів

І вік уже, який пройшов з народження

Нащадки його згадують батька

І пісню співають про ту дивну мить

Про дурну долю і провину батька