Дорожная - Краденое солнце

Мой неразлучный, друг невезучий мне надоел.

Гад ты ползучий, что ж меня мучишь, лучше бы съел!

Смажу я крылья, вымою перья, буду как моль я все кругом портить.

Буду кружиться над пламенем свечки, тенью ложиться на белые плечи.

Мой друг покойный подкрался сбоку и говорит:

«Твое имя победа, твое имя разруха, у меня его нет!»

Сброшу я платья, белую кожу, выйду наружу, что происходит

Я обнаружу.

Мій нерозлучний, друг нещасливий мені набрид.

Гад ти, повзучий, що мене мучиш, краще б з'їв!

Змажу я крила, вимою пір'я, буду як моль я все кругом псувати.

Крутимусь над полум'ям свічки, тінню лягатиму на білі плечі.

Мій друг покійний підкрався збоку і говорить:

«Твоє ім'я перемога, твоє ім'я розруха, у мене його немає!»

Скину я сукні, білу шкіру, вийду назовні, що відбувається

Я виявляю.