Уходим в тишину - Кот Балу

Первый Куплет:

Наступает ночь, в сердце — боль и страх.

Я стою у кассы, покупаю билет на автобус

В соседний город.

На заходах снова.

Общество — слишком громкое слово.

Достаю блокноты и вздыхаю в небо.

Мы летим по ветру.

Одинокие пакеты.

Без тебя мне плохо.

Что ещё сказать?

Я иду на кухню.

Африканский чай будет гнать печаль.

Всё давно прошло.

Завтра будет день, солнце выйдет вновь.

Всё очистит сон.

Я поеду в парк.

Буду там гулять.

Я поеду в банк, обналичу кэш.

Я совсем один.

Иллюзорный мир.

И уйду за город, посижу в степи.

Я продал ти-ви, приобрёл пиджак.

В термос я налил,

Чифирну, ништяк.

Провожу закат, встречу я рассвет.

Старикам своим передам салам.

Я люблю родных, что ещё сказать.

Где моя любовь, в сердце страх и боль.

Мне не сдаться, брат.

Не дай Бог.

Я дойду до врат, всё равно, кто враг.

Я дойду до цели, упаду в овраг.

Упаду в овраг.

Тебе по кайфу размышлять по Фрейду?

Мне — по Юнгу.

Юнга, не выходи из юрты, там за окном, как всегда, вопросы шкурные.

Обними меня, душа ранимая.

В надежде, что я не мимо,

Душа родимая.

И слава Богу, что Ваши комменты меня не кормят.

Мой умный вторник, мы делим честно дробью.

Я без претензий, я спокоен.

Мой тихий дворик.

И с быками не станцевать тебе тут пасодобль.

Мы на Садовом, не важно, тучи или солнце.

Не малодушный, и на звезде не тянет к звёздам.

Наступит время, притянет в космос, всё в лоску.

С родными попрощайся, браска.

Уйдём мы в степи,

Там встретим наших братьев.

Исчезнем в точку.

Всё, что забыли, всё вспомним.

Всем не понятен.

Лишь единицы, в натуре, братья.

И тишина в словах.

На столе — чай, халва.

Слова, слова, весь этот шум, всё о трагизме жизни.

Но мы уходим тихо, уходим в тишину.

В тишину.

Перший Куплет:

Настає ніч, в серці - біль і страх.

Я стою у каси, купую квиток на автобус

У сусіднє місто.

На заходах знову.

Суспільство — занадто гучне слово.

Дістаю блокноти і зітхаю в небо.

Ми летимо за вітром.

Самотні пакети.

Без тебе мені погано.

Що ще сказати?

Я йду на кухню.

Африканський чай гнатиме смуток.

Все давно минулося.

Завтра буде день, сонце вийде знов.

Все очистить сон.

Я поїду в парк.

Там гулятиму.

Я поїду в банк, перевести в готівку кеш.

Я зовсім один.

Ілюзорний світ.

І піду за місто, сиджу в степу.

Я продав ти-ві, придбав піджак.

У термос я налив,

Чифірну, ніштяк.

Проводжу захід сонця, зустріну я світанок.

Старим своїм передам салам.

Я люблю рідних, що ще сказати.

Де моє кохання, в серці страх і біль.

Мені не здатися, брате.

Не дай Бог.

Я дійду до брами, все одно, хто ворог.

Я дойду до цілі, впаду в яр.

Упаду в яр.

Тобі по кайфу розмірковувати за Фрейдом?

Мені—за Юнгом.

Юнга, не виходи з юрти, там за вікном, як завжди, питання шкурні.

Обійми мене, душа вразлива.

У сподіванні, що я не мимо,

Душа рідна.

І Слава Богу, що Ваші коментарі мене не годують.

Мій розумний вівторок, ми ділимо чесно дробом.

Я без претензій, я спокійний.

Мій тихий дворик.

І з биками не станцювати тобі тут пасодобль.

Ми на Садовому, не важливо, хмари або сонце.

Не малодушний, і на зірці не тягне до зірок.

Настане час, притягне в Космос, все в лоску.

З рідними попрощайся, браска.

Підемо ми в степу,

Там зустрінемо наших братів.

Зникнемо в точку.

Все, що забули, все згадаємо.

Усім не зрозумілий.

Лише одиниці, в натурі, брати.

І тиша в словах.

На столі - чай, халва.

Слова, слова, весь цей шум, все про трагізм життя.

Але ми  йдемо тихо, йдемо в тишу.

У тишу.