Моя дорога - Константин Крымский

Моя дорога нелегка:

То вниз летит, то в облака,

Пройдут дожди, пройдут снега,

Лишь разделяет берега.

А жизнь обидно коротка,

Как дуновение ветерка,

Лишь холодочек по спине

В пути напомнит о тебе.

Пусть мне улыбнутся небеса,

Поля и реки и леса,

И удивляюсь я воочию,

Как хорошо и днем и ночью.

Кую подковы днем, а ночью

Разглажу я морщины дня

И погоню вперед коня.

Возьму я горсть родной земли,

Чтоб сберегла меня вдали,

Огонь лампадки б не погас

В тревожный миг, недобрый час.

Как тень блуждают сны за мной,

А я молюсь тебе одной,

Пройдут дожди, пройдут снега,

Сойдутся наши берега.

Пусть мне улыбнутся небеса,

Поля и реки и леса,

И удивляюсь я воочию,

Как хорошо и днем и ночью.

Кую подковы днем, а ночью

Разглажу я морщины дня

И погоню вперед коня.

Моя дорога нелегка:

То вниз летить, то в хмари,

Пройдуть дощі, пройдуть сніги,

Лише поділяє береги.

А життя образливо коротка,

Як подих вітерця,

Лише холодочок по спині

В дорозі нагадає про тебе.

Нехай мені усміхнуться небеса,

Поля та річки та ліси,

І дивуюсь я очі,

Як добре і вдень і вночі.

Яку підкови вдень, а вночі

Розгладжу я зморшки дня

І пожену вперед коня.

Візьму я жменю рідної землі,

Щоб зберегла мене вдалині,

Вогонь лампадки б не погас

У тривожну мить, недобру годину.

Як тінь блукають сни за мною,

А я молюся тобі однієї,

Пройдуть дощі, пройдуть сніги,

Зійдуться наші береги.

Нехай мені усміхнуться небеса,

Поля та річки та ліси,

І дивуюсь я очі,

Як добре і вдень і вночі.

Яку підкови вдень, а вночі

Розгладжу я зморшки дня

І пожену вперед коня.