Phlegetons Bredder - Koldbrann

I livet var jeg fanget i min sarkofagiske hud

Pint av mine egne mørke hemmeligheter

Prøvelsen av det som var et jordisk Liv

Gjorde min venten i skjærsilden forskyndet

Av mine synders Bestialske natur

Min blodlinje binder meg til denne skjebne

Mine fordums broer er for alltid brent

For mine føtter venter dødsriket

Der er jeg fri fra lenken av min tørst

Gods og levnet har jeg forsaket

For å råde over disse blodige bredder

Og dens svikefulle understrømmer

For min dyriske drift skal herske, i enevelde

I dypet fra min trone skal jeg finne

Min makabre katarsis

I mitt åsyn, fortapte sjeler

Fra tidenes morgen, i sydende blod

Det spilles et kakofoniens rekviem

Fra deres pinsler finner jeg mening

Jeg er fortapelsens legeme

Som beskuer deres evinnelige lidelse

Min skitne sjel, deformert

Til en Avgrunnens skapning

For evig voktende elvens bredder…

У житті я опинився в пастці своєї шкіри саркофага

Замучена моїми темними таємницями

Випробування того, що було земним життям

Змусив моє очікування в чистилищі пришвидшити

Звіряча природа моїх гріхів

Моя кров пов’язує мене з цією долею

Мої старовинні мости назавжди спалені

Біля моїх ніг чекає царство мертвих

Там я вільний від кайданів своєї спраги

Я покинув речі та реліквії

Щоб позбутися цих кривавих банків

І його брехливі підводні течії

Бо мій тваринний потяг має панувати в автократії

У глибині свого трону я знайду

Мій жахливий катарсис

В моїй присутності загублені душі

З зорі часів, у шиплячій крові

Грається какофонія-реквієм

У їхніх муках я знаходжу сенс

Я тіло загибелі

Які бачать їх вічне горе

Моя брудна душа, деформована

До істоти Безодні

Назавжди береги річки…