Was bleibt - Klaus Hoffmann

Stolpernd suchen deine Füße Halt

Auf Kopfstein tappst du hin, siehst bald

Deine Hündin an der Kneipe stehn

Du merkst, du hast nicht mal ein festes Wort für sie

Spürst seit Tagen nur noch Krampf in dir

Vertuscht ihn, spülst ihn weg, rauchst viel

Und wie immer wartest Du mit fremden Freunden

An langen Tischen auf den nächsten Morgen

Lachend läßt der Tag dich fallen

Wieder weißt du nicht, wofür du tust —

Was dir und mir noch bleibt

Was schon zu unserm Glück gehört

Was in uns Tag und Nacht verweilt

Nicht mal mehr unsre Träume stört

Ist vielleicht nur Angst

Die uns nach vorne treibt

Man hat zum Springpferd dich gemacht

Gezäumt für Hürden flott gemacht

Und wenn du erste Schwächen zeigst

Kommen Regenmacher, Priester und Doktoren

Die schmeicheln dir die Sonn' ins Ohr

Ziehst lieber ihre Lügen vor

Als eine triste Wahrheit, die du denkst

Du hier ja doch nicht ändern kannst

Lachend läßt der Tag dich fallen

Wieder weißt du nicht, wofür du tust —

Was dir und mir noch bleibt

Was schon zu unserm Glück gehört

Was in uns Tag und Nacht verweilt

Nicht mal mehr unsre Träume stört

Ist vielleicht nur Angst

Die uns nach vorne treibt

Da stehst du nun suchst eine Furt

Im Bächlein, der zum Wildbach wurd'

Starrst auf ein andres Ufer

Das so viele Träume, Hoffnungen, doch offen läßt

Du wartest auf den Morgenwind

Der dir einen Fährmann bringt

Und plötzlich siehst du, wie du schon

Bis an den Hals im tiefen Wasser stehst

Unsre Zeit ist jetzt und hier

Da gibt’s kein gestern und kein morgen —

Nur was uns von den Alten bleibt

Was schon zu unserm Glück gehört

Was in uns Tag und Nacht verweilt

Nicht mal mehr unsre Träume stört

Ist bestimmt nur Angst

Die uns nach vorne treibt

Спотикаючись, ваші ноги шукають опори

Ти намацаєш по бруківці, скоро побачиш

Постій свою суку в пабі

Ви розумієте, що у вас навіть немає певного слова для неї

Протягом кількох днів ти відчуваєш всередині себе лише судоми

Прикрийте його, змийте, багато куріть

І як завжди чекаєш з незнайомими друзями

За довгими столами до наступного ранку

Сміючись у день, можна впасти

Знову ж таки, ти не знаєш, для чого ти робиш...

що залишилося тобі і мені

Що є частиною нашого щастя

Що тримається в нас день і ніч

Більше навіть не порушуючи наші сни

Можливо, просто страх

Це веде нас вперед

З вас перетворили коня, що стрибає

Вуздений для перешкод, зроблених на плаву

І коли ти вперше показуєш слабкості

Приходять дощовики, священики та лікарі

Вони пестять сонце у вухо

Скоріше віддайте перевагу їхній брехні

Як ви думаєте сумною правдою

Ви не можете змінити це тут

Сміючись у день, можна впасти

Знову ж таки, ти не знаєш, для чого ти робиш...

що залишилося тобі і мені

Що є частиною нашого щастя

Що тримається в нас день і ніч

Більше навіть не порушуючи наші сни

Можливо, просто страх

Це веде нас вперед

Там ти шукаєш брод

У струмку, що став потоком

Дивлячись на інший берег

Це залишає відкритими так багато мрій і надій

Ти чекаєш ранкового вітру

Привезу вам перевізника

І раптом ти бачиш, як ти вже зробив

Стоячи по шию в глибокій воді

Наш час зараз і тут

Немає вчора і нема завтра...

Тільки те, що залишилося від старих

Що є частиною нашого щастя

Що тримається в нас день і ніч

Більше навіть не порушуючи наші сни

Мабуть, це просто страх

Це веде нас вперед