Hanna - Klaus Hoffmann

Am Busbahnhof vorbei, in der Bonhöferallee

Hinter Mauern, wo die Irren sind

In diesen Häusern lebt sie Tag für Tag

Als schweigend altes Kind

Sie trägt eine Krone aus Papier

Ihren Bademantel schleppt sie nach

Die andern haben sie so ausstaffiert

Zur Königin gemacht

Hanna, Königin der Staunenden

Du lebst in deinem Innern

Hängst deinen Träumen nach

Hanna, die haben dich dort abgestellt

Du träumst in deiner eignen Welt

Doch lebensfähig bist du nicht

Sie hatte Mescalin geschluckt

War einmal völlig durchgedreht

Da wurde sie dort eingelocht

Und für verrückt erklärt

Jetzt hockt sie da als Irre

Und weiß überhaupt nichts mehr

Sie hatte keine eignen Werte mehr

Trittst du einmal aus der Reihe aus

Willst nicht weiter, bist verwirrt

Schlägt deine Umwelt zu

Die sauber ist und niemals irrt

Denn aus der Reihe treten, Fragen stellen

Heißt allein, unbequem zu sein

Проїдьте автостанцію на Бонхофераллее

За стінами, де божевільні

У цих будинках вона живе день за днем

Як мовчазна стара дитина

Вона носить паперову корону

Вона тягне з собою халат

Інші прикрашали її так

стала королевою

Ганна, королева чудес

Ви живете всередині себе

Ти переслідуєш свої мрії?

Ганна, вони вас туди посадили

Ви мрієте у своєму власному світі

Але ви нежиттєздатні

Вона проковтнула мескалін

Колись я був зовсім божевільним

Тож її там заховали

І визнали божевільним

Тепер вона присіла там, як божевільна

І вже нічого не знаю

У неї більше не було власних цінностей

Ви виходите за межі

Не хочеш продовжувати, ти розгубився

Вражає ваше оточення

Хто чистий і ніколи не помиляється

Тому що виходьте за межі, задавайте питання

Бути на самоті означає бути незручним