Estaminet - Klaus Hoffmann

Die Nacht verschenkt ihr graues Band

Zu früh ersteigt die Silberwand

Wenn kühl der Morgen aufgewacht

Noch ist sie still, die Stadt

Nur in der Gosse regt sich schon

Ein kleiner mieser Kammerton

'ne halbwegs weiße Taube singt

Von 'nem besseren Land

Und auf dem breiten Boulevard

Wo gestern noch Gelächter war

Sind alle Stühle hochgeklappt

Ja, sie ist still, die Stadt

Und durch den Nebel, der zerbricht

Siehst du ganz fern das Licht

Gesichter Staub am Horizont

Die Karawane kommt

Estaminet, Estaminet

Alte Kneipe, tuts auch weh

Ich werde gehn

Werde gehn

Die Stadt macht ihre Fenster auf

Hängt großkarierte Bettten raus

Nach einer heißen lauen Nacht

Ist sie jetzt aufgewacht

Und dort im Hausflur steht versteckt

Der Junge, wartet auf den Treck

Denn alles, was hier dampft und kriecht

Das hält ihn nicht

Er steht und friert und starrt gebannt

Hält sein Gepäck fest in der Hand

Er hat sie oft im Traum gesehn

Wie sie nach Süden ziehn

Und mit Gesang und Schellenklang

Hört er sie aus der Vorstadt nahn

Ein Mädchen führt die Vielen an —

Die Karawane kommt

Junge, nimm dein letztes Geld

Und schmeiß dich in die große Welt

Soviel gibts, was du lernen mußt

Im Überfluß

Schnür dir dein Bündel ruhig gut

Laß dir’s nicht nehmen, du brauchst Mut

Für diesen Trip aus eigner Hand

Ins fremde Land

Und sie reden von Angst und Flucht

Die haben niemals was gesucht

Was sie so traurig stimmt

Ist, daß sie so mutlos sind

Und lerne viel im anderen Land

Komm zurück, geh uns zur Hand

Hier gibts noch viel, so viel zu tun

Ніч віддає свою сіру смугу

Срібна стіна піднімається надто рано

Коли прокинувся холодний ранок

У місті ще тихо

Тільки в жолобі вже ворушиться

Трохи погане концертне поле

Співає півдорозі білий голуб

З кращої країни

І на широкому бульварі

Де вчора ще був сміх

Чи всі стільці складені?

Так, місто мовчить

І крізь туман, що розривається

Бачиш світло далеко?

Зустрічає пил на горизонті

Караван іде

Естамінет, Естамінет

Старий бар, це теж боляче

я піду

піду

Місто відкриває вікна

Розвішуються великі картаті ліжка

Після спекотної теплої ночі

Вона зараз прокинулася?

А там у коридорі написано, що приховано

Хлопчик чекає походу

За все, що тут париться і повзе

Це його не зупиняє

Він стоїть, завмирає і зачаровано дивиться

Міцно тримає свій багаж в руці

Він часто бачив її у снах

Як вони йдуть на південь

І з піснею і дзвіночками

Він чує, як вони наближаються з передмістя

Дівчина веде натовп —

Караван іде

Хлопче, візьми останні гроші

І киньте себе у великий світ

Вам так багато потрібно навчитися

Рядом

Щільно зав’яжіть пучок

Не дозволяйте цьому захопити вас, вам потрібна сміливість

Для цієї подорожі з власних рук

До чужої країни

І говорять про страх і втечу

Вони ніколи нічого не шукали

Що її так сумує

Хіба що вони такі зневірені

І багато чого навчитися в іншій країні

Повернись, допоможи нам

Тут ще багато чого потрібно зробити