Bäng Bäng - Klaus Hoffmann

Mit sechzehn haben sie mir beigebracht

Wie man abtaucht, wie man jagt

So zwischen den Blicken, wie man richtig parkt

Noch heute mach ich’s so, bin perfekt, hab 'nen Stein im Gesicht

Mich bekommt keiner, ich find mich selber nicht

Rote Ampeln, U-Bahn-Schächte, Rattenrennen, Nacht und Tag

Bin Jäger und Gejagter, weiß nicht, warum ich das noch mag

Morgens, da geht’s noch, die Stadt ist grad erwacht

Da sind die Leute noch ruhig, bisschen verhangen von der Nacht

Man gibt sich freundlich, hält den Kopf leicht gesenkt

Noch keine Gefahr, guckst du richtig, wenn du lenkst

Doch schon mittags fackeln sie mit bösen Worten rum

Bleib ruhig, Kumpel, kein Problem, der Sandmann geht um

Bäng bäng

Berlin Mitte, Mittwoch oder Donnerstag, weiß nicht genau

Spielt auch keine Rolle, es zählt nicht, der Himmel ist blau

Karstadt ist pleite wie mein Herz, bleib nicht stehen

Schneller, höher, weiter, kann kein Ende sehen

Die Kinder tragen Knarren wie Lakritze mit sich rum

Nur ruhig Kumpel, dann gibt’s kein Problem, der Sandmann geht um

Bäng bäng

Und vom Himmel fallen die Engel scharenweise in die Nacht

Sie wollen uns was sagen, hat ihnen irgendwer ein Licht gemacht

Mein Herz ist ein Tresor, den gebe ich nicht freiwillig her

Schauen, ich würde gerne mal schauen

Ich weiß den Code aber nicht mehr

Musik und Text: Klaus Hoffmann

Вони мене вчили, коли мені було шістнадцять

Як пірнати, як полювати

Отже, між поглядами, як правильно паркуватися

Я роблю це й сьогодні, я ідеальний, у мене камінь в обличчя

Мене ніхто не розуміє, я не можу знайти себе

Червоні вогні, тунелі метро, ​​щурячі перегони, вдень і вночі

Я мисливець і полюваний, не знаю, чому мені це все ще подобається

Вранці все ще добре, місто тільки прокинулося

Там все ще тихо, вночі трохи похмуро

Ви доброзичливі, тримайте голову трохи опущеною

Поки що немає небезпеки, дивіться правильно, коли керуєте

Але вже опівдні вони вже ламають погані слова

Зберігай спокій, друже, не проблема, піщана людина близько

вибух бац

Berlin Mitte, середа чи четвер, точно не знаю

Теж байдуже, не в рахунок, небо блакитне

Карштадт розбитий, як моє серце, не зупиняйся

Швидше, вище, далі, кінця не видно

Діти носять з собою зброю, як солодку

Заспокойся, друже, тоді не буде проблем, Пісочна людина ходить

вибух бац

І з неба ангели падають товпами в ніч

Ви хочете нам щось розповісти, вас хтось просвітив

Моє серце в сейфі, я не віддам його добровільно

Дивіться, я хотів би подивитись

Але я більше не знаю коду

Музика та слова: Клаус Хоффманн