So Said The Lighthouse Keeper - Klaatu

I am the very loneliest

Of creatures in the universe

Indeed I am an epitaph to Man

For having witnessed mass destruction

Like you’ve never dreamed and worse

I fear I shall bear witness once again

So said the lighthouse keeper

As he struggled up the spiral stairs

Which led him to the laser flare

Which scanned the cosmic void

Where keeping constant vigil

He’d forewarn, this gallant guard of guards

Beware all ships the space graveyard

And it’s stones of asteroids

For though my race was thought immune

Themselves they did consume

So be warned or be mourned tomorrow

And from your deafess do desist

And pray take heed of this

For your present course

Can only end in sorrow

So said the lighthouse keeper

As he wiped a teardrop from his nose

Upon which his spectacles rose

And gazed out to the stars

And like a portrait still he stared

And sighing to himself declared

I must invent the perfect prayer

Not yours, not mine, but ours

Which in the name of charity

Might lead us to Eternal Peace

The ultimate philosophy

Some simple, single phrase

The old and much encumbered man

Then came to rest with head in hand

He thought

And thought

And thought away his last remaining day

(Epilogue:

When to his end the old man came

Death told him «You'll not die in vain»

And on his lips the fatal kiss was placed

But from within his falling chest

The old man uttered one last breath

And had we heard his parting word

We’d know that he had said.

Я самий самотній

Істот у Всесвіті

Справді, я епітафія Людині

За те, що був свідком масового знищення

Наче тобі й не снилося, і гірше

Я боюся що раз стати свідченням

Так сказав доглядач маяка

Коли він насила піднімався по гвинтових сходах

Що привело його до лазерного спалаху

Який сканував космічну порожнечу

Де тримають постійне пильність

Він попередив, цей галантний охоронець

Остерігайтеся всіх кораблів космічного кладовища

І це каміння астероїдів

Бо хоча вважалося, що моя раса має імунітет

Самі вони споживали

Тож будьте попереджені або оплакуйте вас завтра

І від своєї глухої уникайте

І зверніть увагу на це

Для вашого теперішнього курсу

Може закінчитися лише горем

Так сказав доглядач маяка

Коли він витирав сльозу з носа

На що піднялися його окуляри

І дивився на зірки

І як портрет, він все ще дивився

І, зітхнувши, сам собі заявив

Я мушу винайти ідеальну молитву

Не твій, не мій, а наш

Що в ім’я благодійності

Може привести нас до Вічного миру

Кінцева філософія

Якась проста, єдина фраза

Старий і сильно обтяжений чоловік

Потім прийшов відпочити з головою в руках

Він подумав

І подумав

І згадав свій останній день, що залишився

(Епілог:

Коли прийшов старий

Смерть сказала йому «Ти не помреш даремно»

І на його губи був покладений фатальний поцілунок

Але зсередини його грудей

Старий вимовив останній вдих

І якби ми почули його напутнє слово

Ми знали, що він сказав.