Kintsugi - Kintsugi

Quale paura per tanta inesperienza

Se non lo sai fattene una coscienza

E non è fantascienza, è solo conoscenza

Nei colpi che si incassano in corpi senza essenza

Di nube densa la rupe non più immensa

Di conseguenza tu pensa in trasparenza

Vivo in luoghi deformato dai roghi

Sul corpo per ogni assenza porto gli sfoghi…

Vivo in luoghi deformato dai roghi

Sul corpo per ogni assenza porto gli sfoghi…

Vivo in luoghi deformato dai roghi

Sul corpo per ogni assenza porto…

Cicatrici in oro, oratrici in coro

Cornici, dice che non dici a loro il tuo tesoro

Matrice incoronatrice adoro

Quando adornano da loro ogni difficoltà

Edifico il mio fato

Ora dico la mia, ho il fiato nella facoltà

Dicotomia scaltra

Come la tua mano mentre ti passa i capelli da una spalla all’altra

Antico mantra

Gesti di indecisione gestiti dall’ego

Arresti di tensione in vesti di un rinnego

Slego la memoria di ogni storia delle ambiguità

Annego dentro la baldoria e le sue libertà

Ripiego ai calli della via nella mia calligrafia

Gole che brucian come il sole dell’Andalusia

Fiducia in ragionamenti opposti ormai dimenticati

Per persone in posti giusti ma in momenti sbagliati

Io tento tanto a stento mi invento un vanto

Intento un lento pianto spento dal vento intanto

Io tento tanto a stento mi invento un vanto

Intento un lento pianto spento dal vento intanto

Ogni intervento è un iter di cambiamento

Sogni e bisogni è un allontanamento di incanto

Tutto svanisce, decresce, deperisce e scema

La scia che lascia è dove nasce l’anatema

Tra numeri e magie, esuberi di follia, la via ribelle

Troverò altrove energia, in nuove stelle

Який страх через стільки недосвідченості

Якщо ви не знаєте, поясніть це

І це не наукова фантастика, це просто знання

В ударах, які займаються в тілі без суті

З густої хмари скеля вже не величезна

У результаті ви думаєте прозоро

Я живу в місцях, деформованих пожежами

На тілі за кожну відсутність я ношу висипання...

Я живу в місцях, деформованих пожежами

На тілі за кожну відсутність я ношу висипання...

Я живу в місцях, деформованих пожежами

На тілі за кожну відсутність, яку я приношу...

Шрами в золоті, жіночі оратори в хорі

Рамки кажуть, що ви не розповідаєте їм про свій скарб

Вінчаюча матриця я обожнюю

Коли ними прикрашають кожну складність

Я будую свою долю

Тепер я маю своє слово, у мене є дихання на факультеті

Розумна дихотомія

Як ваша рука, коли вона перекидає ваше волосся з одного плеча на інше

Стародавня мантра

Жести нерішучості, керовані его

Арешти напруги в масці ренегата

Я розв’язую пам’ять кожної історії двозначності

Я потопаю в гулянці та її свободі

Я повертаюся до вуличних мозолів у своєму почерку

Ущелини, що палають, як андалузьке сонце

Зараз забуто довіряти протилежним міркуванням

Для людей у потрібних місцях, але не в час

Я намагаюся, тому навряд чи вигадую хвастощі

Тим часом повільний крик, згаслий вітром

Я намагаюся, тому навряд чи вигадую хвастощі

Тим часом повільний крик, згаслий вітром

Кожне втручання є процесом змін

Мрії та потреби це чарівна даль

Все зникає, слабшає, марніє і вирує

Слід, який він залишає, є місцем, де народжується анафема

Між цифрами та магією, надмірностями божевілля, повстанською дорогою

Я знайду енергію деінде, у нових зірках