Пути - ХТБ, Витя Сенс, Вася Кимо

Кто-то пытался воссоздать нас

Кто-то пытался всех найти,

Но мы не светим схрон запасов

Времени нет, тут пары пазлов

Чтобы собрать в один свой мир

Тысячи лиц корчат гримас

И не хотят менять свой быт

Выходя с дому, грязи страсть

Как на родном квартале спальном

Вроде бы всех тут знаю, но

Как-то стало пусто — странно

Ночи на новых рубежах

Кто-то пешком, кто-то взял таз

Время летит, нам не догнать

Где бы добыть бы лавэ килограмм

Кому-то тут годы летели за два

Люди под чем-то, всё чаще в долгах

Я многих не встречу теперь никогда

Хочется жить и не хочется спать

Мир перевёрнутый изнанкой наружу

Мало добра у людей на глазах

Книги написаны, и в них наши судьбы

На полочках вьются, чтоб прочитать

Вечер наступит, и выпадут будни

Завяжутся руки снова в текстах

Всем нашим людям, кто стал шире думать

Желаю быть верным себе и друзьям

Наши пути возможно разойдутся,

Но память душу будет греть всегда

Время летит — нам больше не вернуться

Тысячи рук — одна мечта

Наши пути возможно разойдутся,

Но память душу будет греть всегда

Время летит — нам больше не вернуться

Тысячи рук — одна мечта

Привет, опять базар не с кем, опять тут тени

Мир скомканных надежд и тают свечи мгновенно

Кто мы?

Где мы, брат?

И где топили мы сомненья?

Капли совести хватило, чтобы не въебать всё внутривенно

Ага, воют сирены, там планомерно даты тают

Где дела?

Где братские глаза?

Зачем опять смотрим в туман.

Горе от ума

Горе, когда сам себе палач — рубай давай

Хули ты, пацан, смеёшься?

Тут пеленой закрыто Солнце

Я лучи искал ладонью, я мёртв если доброго не помню

Если всё, что было, это падики, где тонем

Укатанный в бетон душой

Открой окно, там ветер перемен сквозь стеклоблок

Бродский, Есенин, Блок

Кто мне шептал, чтобы вставал, чтобы я смог?

Открыл глаза и опоздал на самый важный свой урок

Ты мне прости вину, мой бог

Я помню долг, отдать себя району, а-а

Стоп, а-а, стоп

Наши пути возможно разойдутся,

Но память душу будет греть всегда

Время летит — нам больше не вернуться

Тысячи рук — одна мечта

Наши пути возможно разойдутся,

Но память душу будет греть всегда

Время летит — нам больше не вернуться

Тысячи рук — одна мечта

Хтось намагався відтворити нас

Хтось намагався всіх знайти,

Але ми не світимо схов запасів

Часу немає, тут пари пазлів

Щоб зібрати в один свій світ

Тисячі осіб корчать гримас

І не хочуть міняти свій побут

Виходячи з будинку, бруду пристрасть

Як на рідному кварталі спальному

Начебто всіх тут знаю, але

Якось стало порожньо — дивно

Ночі на нових рубежах

Хтось пішки, хтось узяв таз

Час летить, нам не наздогнати

Де би здобути би лаве кілограм

Комусь тут роки летіли за два

Люди під чимось, все частіше в боргах

Я багатьох не зустріну тепер ніколи

Хочеться жити і не хочеться спати

Світ перевернутий виворотом назовні

Мало добра у людей на очах

Книги написані, і в них наші долі

На поличках в'ються, щоб прочитати

Вечір настане, і випадуть будні

Зав'яжуться руки знову в текстах

Всім нашим людям, хто став ширше думати

Бажаю бути вірним собі та друзям

Наші шляхи можливо розійдуться,

Але пам'ять душу грітиме завжди

Час летить - нам більше не повернутися

Тисячі рук — одна мрія

Наші шляхи можливо розійдуться,

Але пам'ять душу грітиме завжди

Час летить - нам більше не повернутися

Тисячі рук — одна мрія

Привіт, знову базар не з ким, знову тут тіні

Світ зім'ятих надій і тануть свічки миттєво

Хто ми?

Де ми, брате?

І де топили ми сумніви?

Краплі совісті вистачило, щоб не в'їбати все внутрішньовенно

Ага, виють сирени, там планомірно дати тануть

Де справи?

Де братні очі?

Навіщо знову дивимося в туман.

Горе від розуму

Горе, коли сам собі кат — рубай давай

Хули ти, пацане, смієшся?

Тут пеленою закрито Сонце

Я промені шукав долонею, я мертвий якщо доброго не пам'ятаю

Якщо все, що було, це падики, де тонемо

Укатаний у бетон душею

Відкрий вікно, там вітер змін крізь склоблок

Бродський, Єсенін, Блок

Хто мені шепотів, щоб вставав, щоб я зміг?

Розплющив очі і запізнився на найважливіший свій урок

Ти мені вибач, мій бог

Я пам'ятаю борг, віддати себе району, а-а

Стоп, а-а, стоп

Наші шляхи можливо розійдуться,

Але пам'ять душу грітиме завжди

Час летить - нам більше не повернутися

Тисячі рук — одна мрія

Наші шляхи можливо розійдуться,

Але пам'ять душу грітиме завжди

Час летить - нам більше не повернутися

Тисячі рук — одна мрія