На брудершафт - ХТБ

Припев:

И я тону, но не сам, если рядом твой голос.

Когда сойдут небеса — ты разденешься, космос!

Ведь я готов до конца, до последнего вздоха,

Рядом с тобой, пусть темно сейчас, мы Солнца дождемся.

Правда, моя правда сложнее.

Ты закрытая книга.

Я достал пару строк и навёл это движение.

Эти мутные дни перешли между домом и разными сучками

На лавэ, на дозвон, на квартиру, на отдых и планы на будущее.

Этот день поменялся — не главное.

Мне с тобой пролететь

Было год, как минута, но с памятью.

Этот мир перевернут для нас лишь тут.

Я не знаю, как будет там дальше всё,

Но пока мне по кайфу домой забирать тебя,

Видеть за завтраком, знать, что мне надо так.

Значит, все правильно.

Столько лет перебил непонятно как,

Этот омут заве нам не давал понять,

Пролетая мимо всех, я не взял багаж,

Я выбирал их сам, ночью дни, года —

Ты не та, ты не та.

Этот сложный пазл нужно было разгадать,

И я пришел в себя, немного наверстал.

Перевел часы на пару виз морям.

Ну же, дай тепла, дай тепла.

Мне нужны эти слова, их не заменит кайф,

Ну же, дай тепла, я буду снова вплавь,

Фордевинд идти по небольшим морям.

Шаг за шагом, за тактом такт,

Ты в постели все ждешь меня.

Слов не надо, твой текст в глазах.

Вечер, память, на брудершафт.

Я все тот же, плюс — минус сам.

Год за годом, за часом час.

Пусть немного тут подустал,

Сотни лиц, и ты одна.

Припев:

И я тону, но не сам, если рядом твой голос.

Когда сойдут небеса — ты разденешься, космос!

Ведь я готов до конца, до последнего вздоха,

Рядом с тобой, пусть темно сейчас, мы Солнца дождемся.

Приспів:

І я тону, але не сам, якщо поруч твій голос.

Коли зійдуть небеса — ти роздягнешся, космосе!

Адже я готовий до кінця, до останнього подиху,

Поряд з тобою, нехай темно зараз, ми Сонця дочекаємося.

Щоправда, моя правда складніша.

Ти, закрита книга.

Я дістав пару рядків і навів цей рух.

Ці каламутні дні перейшли між будинком і різними сучками

На лаве, на дозвон, на квартиру, на відпочинок та плани на майбутнє.

Цей день помінявся - не головне.

Мені з тобою пролетіти

Було рік, як хвилина, але з пам'яттю.

Цей світ перевернуть нам лише тут.

Я не знаю, як буде там далі все,

Але поки мені по кайфу додому забирати тебе,

Бачити за сніданком, знати, що мені треба так.

Значить усе правильно.

Стільки років перебив незрозуміло як,

Цей вир заве нам не давав зрозуміти,

Пролітаючи повз всіх, я не взяв багаж,

Я вибирав їх сам, вночі дні, роки —

Ти не та, ти не та.

Цей складний пазл треба було розгадати,

І я прийшов у себе, трохи надолужив.

Переклав годинник на пару віз морям.

Ну, дай тепла, дай тепла.

Мені потрібні ці слова, їх не замінить кайф,

Ну, дай тепла, я буду знову вплавь,

Фордевінд йти по невеликих морях.

Крок за кроком, за тактом такт,

Ти в постелі все чекаєш мене.

Слів не треба, твій текст у очах.

Вечір, пам'ять, на брудершафт.

Я все той же, плюс мінус сам.

Рік за роком, за годинною годиною.

Нехай трохи тут втомився,

Сотні осіб, і ти одна.

Приспів:

І я тону, але не сам, якщо поруч твій голос.

Коли зійдуть небеса — ти роздягнешся, космосе!

Адже я готовий до кінця, до останнього подиху,

Поряд з тобою, нехай темно зараз, ми Сонця дочекаємося.