Noose Dressed Like a Necklace - Kevin Devine

A Cadillac drives down my street

A bead of sweat pouring slow down a palm line

I see a bumper sticker: it’s a bearded man with a wanted sign

A myth we’ve made to scare our fears away;

A slogan that we slap on all our misdirected hate;

A muddy symbol meant to mitigate our pain

But it’s really just a desert corpse we painted on a wall out in some cave,

anyway

I don’t know where he’s gonna park that thing

My neighborhood drunk’s on line at the deli

With his shaky hands and swollen face he waits for his coffee

He blacks out curbside every night, and every day crawls back toward Wall Street

So I don’t see it like it’s «us» and «them»

I just see everybody working for that same eternal weekend

Droning on and on and on and never doing what we’ve wanted

Heavy legs, two steps behind some forever-dangling carrot

And I’m tired of it

Well, who’s to say that we can’t just fucking change it?

Well I know it seems dramatic but I treat it like a crisis --

From the office to the coffin, all our time and talent wasted

And that weight against your throat, is that a noose dressed like a necklace?

From here, I couldn’t really tell the difference

Either way, I say let’s not take any chances

'Cause I don’t know where he’s gonna park that thing

No, I don’t know where he’s gonna park that thing

No, I don’t know where he’s gonna park that thing

Моєю вулицею їде Cadillac

Капелюшка поту, що ллється, сповільнює лінію долоні

Я бачу наклейку на бампері: це бородатий чоловік із знаком розшуку

Міф, який ми створили, щоб відлякати наші страхи;

Гасло, яке ми випускаємо на всю нашу ненависть;

Мутний символ, призначений для пом’якшення нашого болю

Але насправді це просто труп у пустелі, який ми намалювали на стіні в якійсь печері,

так чи інакше

Я не знаю, де він припаркує цю річ

Мій сусідський п’яний онлайн у гастрономі

З тремтячими руками та опухлим обличчям він чекає кави

Щовечора він тьмяніє на узбіччі і щодня повзе назад до Уолл-стріт

Тому я не бачу це як це "ми" і "вони"

Я бачу, як усі працюють на ті самі вічні вихідні

Гуляємо і і і і ніколи не робимо того, чого ми хотіли

Важкі ноги, два кроки позаду якоїсь вічно бовтаючої моркви

І я втомився від цього

Ну, хто скаже, що ми не можемо просто змінити це?

Я знаю, що це здається драматичним, але я ставлюся до цього як до кризи...

Від офісу до труни весь наш час і талант витрачені даремно

І ця тягар на твоєму горлі, це петля, одягнена як намисто?

Звідси я не міг зрозуміти різницю

У будь-якому випадку, я кажу, давайте не ризикувати

Тому що я не знаю, де він припаркує цю річ

Ні, я не знаю, де він припаркує цю річ

Ні, я не знаю, де він припаркує цю річ