The Stranger - Kenny Rogers

Stranger I know where you’ll find her

Down the road from here about a mile and a quarter.

You’ll know the place by a shackey barn

That stands in the field by a run-down farm

By a pond, filled up with stagnant water.

Then you’ll see a shack nearby, you’ll ask yourself

I wonder why it looks so cold, and lifeless all around.

Chimney rocks are fallin' out, it looks as though

The fire’s gone out and the biggest part

Of the house is rotted down.

Though Stranger, I ain’t seen her lately.

She don’t come around here like she used to.

You’ve got her pictured in your mind,

Pretty, gentle, sweet and kind,

You’ve practiced every word you’re gonna say.

You’ll call her name, but she won’t hear you,

She’s in the graveyard near you.

She died ten years ago, last May.

There was a man she talked about,

A man she had to live without.

Years ago, he just turned and left one day.

He left her with an unborn child,

And a love for him that never died,

And an aching heart,

That sent her to an early grave.

Yes, Stranger I know who you are,

I recognized you from afar,

But you ain’t never seen me,

Not one time.

Yes, I know that you’re my dad,

From pictures that my Momma had.

And it was me and Momma that you left behind.

Stranger, you will find her there,

In a peaceful sleep on yonder hill.

Where we once walked, as I do still…

To pick her flowers from the field.

Momma don’t need you anymore,

And I don’t need you like before,

You can go on back to where you went before…

You’re just a stranger.

Чужа, я знаю, де ти її знайдеш

По дорозі звідси приблизно миля з чверть.

За

Це стоїть у полі біля занедбаної ферми

Біля ставка, заповненого застояною водою.

Тоді ви побачите халупу неподалік, запитаєте ви себе

Цікаво, чому все навколо виглядає таким холодним і неживим.

Камені з димоходу висипаються, але це виглядає так

Вогонь згас і найбільша частина

Будинок згнив.

Хоча незнайома, я не бачив її останнім часом.

Вона не ходить сюди, як раніше.

Ви уявляєте її у своїй уяві,

Гарна, ніжна, мила і добра,

Ви відпрацювали кожне слово, яке збираєтеся сказати.

Ти називатимеш її ім'я, але вона тебе не почує,

Вона на цвинтарі поблизу вас.

Вона померла десять років тому, у травні минулого року.

Був чоловік, про якого вона говорила,

Чоловік, без якого вона мусила жити.

Роки тому одного дня він просто повернувся й пішов.

Він залишив її з ненародженою дитиною,

І любов до нього, яка ніколи не вмирала,

І болить серце,

Це привело її в ранню могилу.

Так, Незнайомець, я знаю, хто ти,

Я впізнав вас здалеку,

Але ти мене ніколи не бачив,

Не один раз.

Так, я знаю, що ти мій тато,

З фотографій, які були у моєї мами.

І ви залишили мене й маму.

Незнайомка, ти її там знайдеш,

У спокійному сні на отому пагорбі.

Де ми колись ходили, як і я досі…

Щоб збирати їй квіти з поля.

Ти вже мамі не потрібен,

І ти мені не потрібен, як раніше,

Ви можете повернутися до туди, куди ходили раніше…

Ви просто незнайомець.