Zvono Mog Ditinstva - Kemal Monteno

Još se sićan starog kampanela,

Starog zvona ča me budi svaki dan,

Na ponistru mater bi me pela,

Pa bi sluša kako tuče, din-don-dan.

On je bija moja prva srića,

Zbog njega ditinstvo bilo mi je raj,

Zato ja se njega i sad sićan

Kad je od mene daleko rodni kraj.

Din-don, zvonija je stari zvon,

Najlipše je note meni piva,

I sad zvuk mu čujen kad san sam,

Samo pismu dragog zavičaja znan.

Din-don, još i danas zvoni on,

Uvik istu pismu meni svira,

Iz daljina dopire mu glas,

Sritni dani, još se uvik sićan vas.

On je bija moja prva srića,

Zbog njega ditinstvo bilo mi je raj,

Zato ja se njega i sad sićan

Kad je od mene daleko rodni kraj.

Din-don, zvonija je stari zvon,

Najlipše je note meni piva,

I sad zvuk mu čujen kad san sam,

Samo pismu dragog zavičaja znan.

Din-don, još i danas zvoni on,

Uvik istu pismu meni svira,

Iz daljina dopire mu glas,

Sritni dani, još se uvik sićan vas.

Я ще пам'ятаю стару колокольню,

Старий дзвін будить мене щодня,

На дні мама співала б мені,

Так би вона слухала, як б’ють, дінь-дон-дан.

Він був моїм першим коханням,

Через нього моє дитинство було раєм,

Тому я його люблю і зараз

Коли рідне місто далеко від мене.

Дінь-дон, дзвінок старий дзвін,

Найкрасивіша нотна карта пива,

І тепер його звук лунає, коли я сплю,

Відомий лише лист дорогої батьківщини.

Дінь-дон, і сьогодні він дзвонить,

Завжди грає мені ту саму букву,

Здалеку до нього долинає голос,

Щасливих днів, маленька з вас.

Він був моїм першим коханням,

Через нього моє дитинство було раєм,

Тому я його люблю і зараз

Коли рідне місто далеко від мене.

Дінь-дон, дзвінок старий дзвін,

Найкрасивіша нотна карта пива,

І тепер його звук лунає, коли я сплю,

Відомий лише лист дорогої батьківщини.

Дінь-дон, і сьогодні він дзвонить,

Завжди грає мені ту саму букву,

Здалеку до нього долинає голос,

Щасливих днів, маленька з вас.