В этом городе - КЕДР

Город клубами дымит на морозе испариной свежеразделанной туши,

Сумерки рдеют шоссейными фарами словно углями седого костра

музыки нету нормальной почти, братан, на вот эту послушай

может отгонит хотя бы на время терзающий бременем страх,

Эпителиальные ткани разрезов сойдутся не скоро, наверно- чуть ближе к весне

Рваные цепи следов заметет самый старый наш кореш - январский снег!

но для масс - это просто прыжок от акне до пенсне

с перманентно накрученной фобией как быстрее в дела все успеть

и в красный мед смерзалась кровь, копируя по цвету раскатившиеся грозди гранул ртуть,

такой тут стиль - не обессуть, под лёд Леты сработавший бистури канул, сердца сруб прогнил, прикинь,

а где то небо жгут огни, и в этом городе привычным стало то, что мы почти всегда одни

так породни свои сочащие сибирской язвой ночи и мои пропитанные сплином дни

все разговоры на сплошном подтексте, как скинешь хвост - давай заловимся на старом месте,

здесь интересней палиндромов эти тексты, живее песни, ваши же мертвы, неинтересны

экзистенциальными кризами, левыми визами, зданий карнизами мир разделен

нету веры иконам и флёру из Некромикона, булату калёному только,

да вольному ветру над полем, в груди жар поленьев опаленных смертью, утратами, бедностью, голодом, болью, но капля разрушит гранит, из которого сшит Вавилон

где промерзала кровь, копируя по цвету распластавшуюся гранул ртуть,

такой тут стиль - не обессуть, под лёд Леты сработавший бистури канул, сердца сруб прогнил, прикинь,

а где-то небо жгут огни, и в этом городе привычным стало то, что мы почти всегда одни

так породни свои сочащие сибирской язвой ночи и мои пропитанные сплином дни

Місто клубами димить на морозі свіжорозробленої туші,

Сутінки рудіють шосейними фарами немов вугіллям сивого багаття

музики немає нормальної майже, братику, на ось цю послухай

може віджене хоча б на якийсь час терзає тягарем страх,

Епітеліальні тканини розрізів зійдуться не скоро, напевно-трохи ближче до весни

Рвані ланцюги слідів помітить найстаріший наш кореш - січневий сніг!

але для мас - це просто стрибок від акне до пенсне

з перманентно накрученою фобією якнайшвидше у справі все встигнути

і в червоний мед змерзала кров, копіюючи за кольором грона гранул ртуть,

такий тут стиль - не обесуть, під лід Лети спрацював бистурі канув, серця зруб прогнив, прикинь,

а десь небо палять вогні, і в цьому місті звичним стало те, що ми майже завжди одні

так породни свої сибірські виразки ночі і мої просякнуті сплином дні

всі розмови на суцільному підтексті, як скинеш хвіст - давай заловимося на старому місці,

тут цікавіше паліндромів ці тексти, живіші за пісні, ваші ж мертві, нецікаві

екзистенційними кризами, лівими візами, будівель карнизами, світ розділений

немає віри іконам і флеру з Некромікону, булату каленому тільки,

та вільному вітру над полем, у грудях жар полін обпалених смертю, втратами, бідністю, голодом, болем, але крапля зруйнує граніт, з якого пошитий Вавилон

де промерзала кров, копіюючи за кольором гранул, що розпластався, ртуть,

такий тут стиль - не обесуть, під лід Лети спрацював бистурі канув, серця зруб прогнив, прикинь,

а десь небо палять вогні, і в цьому місті звичним стало те, що ми майже завжди самі.

так породни свої сибірські виразки ночі і мої просякнуті сплином дні