The Maple's Lament - Kathy Mattea

When I was alive the birds would nest upon my boughs

And all through long winter nights, the storms would 'round me howl

And when the day would come, I’d raise my branches to the sun

I was the child of earth and sky, and all the world was one

But now that I am dead, the birds no longer sing in me

And I feel no more the wind and rain, as when I was a tree

But bound so tight in wire strings, I have no room to grow

And I am but the slave who sings, when master draws the bow

But sometimes from my memories I can sing the birds in flight

And I can sing of sweet dark earth and endless starry nights

But oh, my favorite song of all, I truly do believe

Is the song the sunlight sang to me while dancing on my leaves

Коли я був живий, птахи гніздилися на моїх гілках

І протягом довгих зимових ночей бурі вили навколо мене

А коли наставав день, я піднімав свої гілки до сонця

Я був дитиною землі й неба, і весь світ був єдиним

Але тепер, коли я мер , птахи більше не співають у мені

І я більше не відчуваю вітер і дощ, як коли був деревом

Але так міцно зв’язаний шнурами, що я не маю куди зростати

А я — лише раб, який співає, коли пан натягує лук

Але іноді зі своїх спогадів я можу співати пташок у польоті

І я можу співати про солодку темну землю і нескінченні зоряні ночі

Але о, моя улюблена пісня з усіх, я справді вірю

Це пісня, яку мені співало сонячне світло, танцюючи на моїх листках