Je parle trop - Karimouche

Je parle trop, je tchatche trop

Je parle trop, je parle, parle !

Je parle trop, ça frôle la performance

Y a des fois, j’arrive à me saouler moi-même

Ma langue se délie à outrance

La cadence de mon débit s’accélère

Je mâche pas mes mots et tchatche en cadence

De parler autant, ça m’exaspère

J’ai les mots qui me démangent

Et, bien souvent, ça dérange

Sur la tête de mon chienchien, j' fais pas exprès

Enragée, j' débite des mots et je suis soulagée

J’attends que ça passe

Et mon cerveau n’a plus de place

La patience me lâche et j' me mets à tchatcher

Tous ces sarcasmes m’agacent !

Je parle souvent pour ne rien dire

Je saoule sans alcool, c’est vous dire !

C’est plus fort que moi: je parle comme je respire

Avec le temps, j’aurai peut-être moins de choses à dire

Je m’arracherai peut-être la langue en marchant dessus

À force de parler, elle devient toute distendue

Ce sont des choses qui arrivent à tous les coins de rue

Je ne suis pas à l’abri que ça me tombe dessus

J'économise pas mes mots

Mes phrases coulent à flot

Quand je m'énerve je parle fort et vite

Loin d'être discrète, mes amis les plus intimes m'évitent

J’arrive, de temps en temps, à être sérieuse

Mon fantasme?

Être timide et mystérieuse

Quand je ferme la bouche ça devient ésotérique

Et s’il n’y a pas de bruit je deviens hystérique

J’en peux plus, des fois, c’est vrai !

Et ma tête est fatiguée

J’avoue: le silence m’effraie

Il faudrait me déconnecter

Tout arracher, tout débrancher

Pour cesser de causer, de parler

C’est une maladie

J' me fatigue sans répit

Du lundi au lundi

C’est quasi du délit

Tandis que j' me dis, toute étourdie

«Quelle est donc cette mélodie

De dits et de rebondis?

Il faut que j’y remédie

Mais c’est comme ça

Je ne changerai pas

J’ai tenté bien des fois

Mais au fond, je ne veux pas

Я занадто багато говорю, я забагато балакаю

Я занадто багато говорю, говорю, говорю!

Я занадто багато говорю, це межує з продуктивністю

Іноді я напиваюся

Мій язик надмірно розв’язується

Каденція мого потоку прискорюється

Я скорочую свої слова і балакаю в ритмі

Мене обурює так багато говорити

У мене є слова, які сверблять мене

І дуже часто це заважає

На голові мого песика, я роблю це не навмисне

Розлючений, я вимовляю слова і відчуваю полегшення

Я чекаю, коли це пройде

І в моєму мозку більше немає місця

Терпіння підводить мене, і я починаю балакати

Весь цей сарказм мене дратує!

Я часто розмовляю, щоб нічого не сказати

Я п’яний без алкоголю, так би мовити!

Він сильніший за мене: я говорю, як дихаю

Згодом я можу сказати менше

Я міг би вирвати собі язик, наступивши на нього

Від розмови вона вся розпирається

Це речі, які трапляються на кожному кроці

Я не застрахований від того, що це впаде на мене

Я не бережу свої слова

Мої речення течуть

Коли я сержуся, я говорю голосно і швидко

Мої найближчі друзі уникають мене далеко від того, щоб бути стриманим

Час від часу мені вдається бути серйозним

Моя фантазія?

Бути сором’язливим і загадковим

Коли я закриваю рот, це стає езотерикою

А якщо звуку немає, я впадаю в істерику

Я більше не можу, іноді це правда!

І голова втомилася

Зізнаюся: тиша мене лякає

Я повинен вийти

Вирви все, відключи все

Щоб перестати говорити, говорити

Це хвороба

Я втомлююся без перепочинку

з понеділка по понеділок

Це майже злочин

Поки кажу собі, весь приголомшений

«Що це за мелодія

Каже і крутить?

Я маю це виправити

Але це так

Я не змінюю

Я пробував багато разів

Але в глибині душі я не хочу