Marionetten - Karat

Puppen aus Holz halten Schritt,

wenn sie schreiten ins Licht

jede Nacht auf die Bühne hinaus,

und es donnert der Applaus.

Augen aus Glas blicken starr,

und sie schauen Dich wie ein Fisch,

und sie lächeln nach links,

und sie lächeln nach rechts.

Das Publikum, es springt hoch

auf dem Rang und im Saal,

und es kreischt, und es schreit ganz laut

vor Erwartung dabei.

Köpfe aus Holz, die sind hohl,

und sie nicken nur auf Befehl,

und sie spielen Dir vor,

was der Meister befiehlt.

Und sie tanzen im Reigen, sie spielen und schweigen,

das ganze Theater, es schillert so bunt.

Sie taumeln im Reigen, wenn sie sich verneigen.

man hört nur ein Stöhnen aus ihrem hölzernen Mund.

Puppen aus Holz stehen still,

als das Unheil geschieht

mit dem Netz, dass ein Haken verklemmt

und ein Seil plötzlich reißt.

Augen aus Glas starren hoch,

denn sie warten darauf jede Nacht,

dass ihr Meister sich selbst

in den Schlingen verfängt.

Das Publikum, es springt hoch

auf dem Rang und im Saal,

und es kreischt, und es schreit ganz laut

vor Entsetzen dabei.

Puppen aus Holz, die sind blind,

und sie tasten sich vor ins Parkett,

und sie greifen nach Dir,

und sie fassen Dich an.

Und sie tanzen im Reigen, sie spielen und schweigen,

das ganze Theater, es schillert so bunt.

Sie taumeln im Reigen, wenn sie sich verneigen.

man hört nur ein Stöhnen aus ihrem hölzernen Mund.

дерев'яні ляльки йдуть в ногу,

коли вони виходять на світло

щовечора на сцені

а оплески гримлять.

Скляні очі дивляться

і дивляться на тебе, як на рибу

і вони посміхаються ліворуч,

і вони правильно посміхаються.

Публіка підскакує

на галереї та в залі,

і кричить, і кричить дуже голосно

в очікуванні.

голови дерев'яні, вони порожнисті,

і вони лише кивають на команду,

і вони грають для вас

що наказує господар.

І танцюють по колу, грають і мовчать,

весь театр, він так барвисто переливається.

Вони хитаються в танці, коли кланяються.

з її дерев'яних уст чути лише стогін.

Дерев'яні ляльки стоять на місці,

коли трапиться катастрофа

з сіткою, що застряг гачок

і раптом мотузка обривається.

скляні очі дивляться вгору,

Тому що вони чекають на нього щовечора

що їх сам господар

потрапили в петлі.

Публіка підскакує

на галереї та в залі,

і кричить, і кричить дуже голосно

з жахом.

Ляльки з дерева, вони сліпі

і вони відчувають свій шлях у паркет,

і вони тягнуться до вас

і вони торкаються вас

І танцюють по колу, грають і мовчать,

весь театр, він так барвисто переливається.

Вони хитаються в танці, коли кланяються.

з її дерев'яних уст чути лише стогін.