Камеры - Карандаш, Zvonkiy

Камеры, у меня четыре камеры

Знаю, как все делать правильно

(Но!) Но как жить?

(Скажи, скажи, йа!)

Не кардиолог, и уровень знаний условный,

Но почему-то помню этот факт со средней школы

У человека в сердце свои приколы

И там внутри совсем всё не похоже на моторы

В этом месте не столь отдаленном

Где есть предсердие, но нет конвоя и надзора

Хранится ворох приговоров, и нам оставлены

Высшим прокурором эти четыре камеры

Я залью их стены красным

И казалось бы, вроде оно не указ нам

В голове все ясно, но под напором эмоций

Нам скажут: «Был бы человек, а дело найдется»

В груди ты рвешься в ребер баррикады

Мне до сих пор одно лишь только в этом не понятно

Если с тобою там мы, то выходит так

Моя любовь (что?) размером с мой кулак

Камеры, у меня четыре камеры (Как же так?)

Но они, увы, оставлены (Они оставлены)

Для двоих (Только для двоих, только для двоих)

Камеры, у меня четыре камеры

Знаю, как всё делать правильно,

Но как жить?

(Ага)

Туча над нами заколотит крышу

Дождь будет литься словно торрент по левой айпишке

Нас обсчитает время опытной кассиршей

Давая в сдаче меньше и никогда лишнего

Сбежим в Париж, но снова достаются Чебы

Геолокация не табор, хоть уходит в небо

И спутники как не фиг делать обнаружат, где мы

Надетые на стратосферу солнечной антенной

Там все, на что мне хватит словарного запаса

Чтоб понтоваться для того, чтобы размножаться

Чтобы растить в себе самца и быть разнообразным

В искусстве воспевать свое сердечное богатство

Бог не был с нами ласков, и я такой же с ними

Руки вскидывая вверх, как двери новой ламборгини

Я открываю свою клетку, постоянно зная

Что эта клетка снова окажется грудная

Камеры, у меня четыре камеры,

Но они, увы, оставлены (Но они оставлены)

Для двоих

Камеры, у меня четыре камеры

Знаю, как всё делать правильно,

Но как жить?

(Эй, скажи, скажи)

Камери, у мене чотири камери

Знаю, як все робити правильно

(Але!) Але як жити?

(Скажи, скажи, йа!)

Не кардіолог, і рівень знань умовний,

Але чомусь пам'ятаю цей факт із середньої школи

У людини в серці свої приколи

І там усередині зовсім все не схоже на мотори

В цьому місці не настільки віддаленому

Де є передсердя, але немає конвою і нагляду

Зберігається купа вироків, і нам залишені

Вищим прокурором ці чотири камери

Я заллю їх стіни червоним

І здавалося би, начебто воно не указ нам

У голові все ясно, але під натиском емоцій

Нам скажуть: «Була людина, а справа знайдеться»

В груди ти рвешся в ребер барикади

Мені досі одне тільки в цьому не зрозуміло

Якщо з тобою там ми, то виходить так

Моє кохання (що?) розміром з мій кулак

Камери, у мене чотири камери (Як так?)

Але вони, на жаль, залишені (Вони залишені)

Для двох (Тільки для двох, тільки для двох)

Камери, у мене чотири камери

Знаю, як все робити правильно,

Але як жити?

(Ага)

Хмара над нами заб'є дах

Дощ литиметься як торрент по лівій айпішці

Нас розрахує час досвідченою касиркою

Даючи в здачі менше і ніколи зайвого

Втечемо в Париж, але знову дістаються Чеби

Геолокація не табір, хоч іде в небо

І супутники як нефіг робити виявлять, де ми

Надіті на стратосферу сонячною антеною

Там все, на що мені вистачить словникового запасу

Щоб понтовуватись для того, щоб розмножуватися

Щоб вирощувати в собі самця і бути різноманітним

У мистецтві оспівувати своє серцеве багатство

Бог не був з нами ласкав, і я такий ж з ними

Руки, скидаючи вгору, як двері нової ламборгіні.

Я відкриваю свою клітку, постійно знаючи

Що ця клітина знову виявиться грудною

Камери, у мене чотири камери,

Але, вони, на жаль, залишені (Але вони залишені)

Для двох

Камери, у мене чотири камери

Знаю, як все робити правильно,

Але як жити?

(Гей, скажи, скажи)