Nos blessures - Kamnouze, Singuila

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

Tu m’as donné tellement chaud au départ

T’es venue bouleverser ma vie pour la briser comme un accessoire

T’as bousillé ma tête, détruit ma façon de penser

Quand j’y repense, toutes ces fois où j’ai rien vu tu m’as blagué

J’me suis fracturé la main sur un mur pour pas te tuer

Là c’est beaucoup trop profond comme blessure, pour cicatriser

Et les femmes qui viennent après, on souffre tellement

Qu’on devient des salopards on mène des doubles vies secrètement

Mais tous le savent

Et bien souvent, on laisse passer la femme qu’il nous fallait

On s’en rend compte il est trop tard mais elle est trop loin ça y est

C’est vrai ou pas on connaît tous ça

On s’sert de nos blessures pour généraliser, un homme se protège comme ça

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

J’ai appris à vivre avec mes blessures

Dans ma tête j’me torture

Pour oublier j’me suis plongé dans l'écriture

Et j’ai écrit, j’en ai tellement écrit des pages et des pages

Tout c’que j’gardais pour moi, tout c’qui provoquait rage et naufrages

Parce que j’peux passer de sensationnel, à un crime passionnel

Tu peux même te faire tèj par mail, c’est la lâcheté qui paye

Dans cette génération, comment tu veux apprendre à aimer

Quand t’as le réflexe de te protéger, d’apprendre à te méfier

On n’sait que passer d’un extrême à un autre

On n’sait pas doser, c’est pour ça que tant de couples se vautrent

Dis-moi, c’est vrai ou pas on connaît tous ça

On s’sert de nos blessures pour généraliser, un homme se protège comme ça

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

Pour beaucoup l’amour n’a plus rien de beau

Plus d’influence, on n’se fait plus de cadeaux

Le manque de confiance détruit les sentiments

Chaque relation est victime de la précédente

On n’fait plus d’efforts, tout de suite on se braque

On nous dit «je t’aime», on s’demande où est l’arnaque

Peur de s’investir, peur de se prendre des claques

On n’sait plus panser nos blessures

Sachez que nos blessures ne se referment pas

On a du mal à s’reconstruire donc on n’avance pas

C’est notre génération qui est devenue comme ça

On s’catalogue les uns les autres et on n’avance pas

Sachez que nos blessures ne se referment pas

On a du mal à s’reconstruire donc on n’avance pas

C’est notre génération qui est devenue comme ça

On s’catalogue les uns les autres et on n’avance pas

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

On a tous notre passé et nos blessures

On se refait comme on peut même si parfois c’est dur

(même si c’est dur)

On n’sait plus écrire amour sans rature

Tout est noir plus rien n’est pur

C’est Kamnouze, Singuila et Kamnouze (*4)

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

Ти мене так розпалила на початку

Ти прийшов перевернути моє життя з ніг на голову, щоб зламати його, як опору

Ти зіпсував мені голову, зруйнував мій спосіб мислення

Коли я думаю про це, я не бачив, що ти жартуєш

Я зламав руку об стіну, щоб не вбити тебе

Там воно занадто глибоке, як рана, щоб загоїтися

А жінки, які прийдуть після, ми так страждаємо

Щоб ми стали виродками, ми таємно ведемо подвійне життя

Але всі знають

І багато разів ми сумуємо за жінкою, яка нам потрібна

Ми розуміємо, що вже пізно, але вона занадто далеко

Це правда чи ні, ми всі це знаємо

Ми використовуємо свої рани для узагальнення, людина так захищається

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

Я навчився жити зі своїми ранами

В голові я мучу себе

Щоб забути, я поринув у писання

І я написав, я написав стільки сторінок і сторінок

Все, що я зберіг для себе, все, що викликало лють і корабельні аварії

Тому що я можу перейти від сенсаційного до злочину пристрасті

Ви навіть можете зробити вас tèj поштою, це боягузтво, яке платить

У цьому поколінні, як ви хочете навчитися любити

Коли у вас є рефлекс захистити себе, навчитися бути обережними

Ми лише вміємо переходити з однієї крайності в іншу

Ми не знаємо, як дозувати, тому так багато пар валяються

Скажіть, правда це чи ні, ми всі це знаємо

Ми використовуємо свої рани для узагальнення, людина так захищається

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

Для багатьох любов більше не красива

Більше ніякого впливу, ми більше не даруємо один одному подарунків

Відсутність довіри руйнує почуття

Будь-які стосунки є жертвою попередніх

Більше зусиль не докладаємо, одразу божеволіємо

Нам кажуть «я тебе люблю», ми дивуємося, де афера

Боїться втручатися, боїться отримати ляпаса

Ми більше не знаємо, як лікувати свої рани

Знай, що наші рани не загоюються

Ми намагаємося перебудувати, тому не рухаємося вперед

Таким стало наше покоління

Ми маркуємо один одного і не рухаємося далі

Знай, що наші рани не загоюються

Ми намагаємося перебудувати, тому не рухаємося вперед

Таким стало наше покоління

Ми маркуємо один одного і не рухаємося далі

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

У всіх нас є своє минуле і свої рани

Ми відновлюємось як можемо, навіть якщо іноді це важко

(навіть якщо це важко)

Ми більше не вміємо писати любов, не закреслюючи

Все чорне, більше немає нічого чистого

Це Камнуз, Сингіла і Камнуз (*4)