Ярило - Калевала

Вольный вой говорит со мною,

Кто пойдет за своей бедою…

Да кому лихого — крыльями…

Видимо-невидимо… видимо-невидимо…

Каждому с Богом — в свою дорогу,

Ветра в спину да в голову стужу…

Только знай, уходя с порога, что никто никому не нужен…

Ягодам в поле поет Ярило

Как я тайком к нему ходила,

Как целовала клевер скошенный…

Ой, да моя любовь непрошенная!

Не спешат босые ноги

До широкой до плотины,

Где венок мой уплыл в дорогу

Да приплыл к чужаку-скотине…

Вольный вой говорит со мною,

Кто пойдет за своей бедою…

Да кому лихого — крыльями…

Видимо-невидимо… видимо-невидимо…

Каждому с Богом — в свою дорогу,

Ветра в спину да в голову стужу…

Только знай, уходя с порога, что никто никому не нужен…

Ой, да в круг медвежий танец

Иван-чая лукавый румянец,

Да топтали листья клевера —

Разорвали сердце верное!

Заступись за меня, Ярило!

Зуб за зуб, да око за око…

Видно, зря я к нему ходила

По волнам травы высокой…

Вольный вой говорит со мною,

Кто пойдет за своей бедою…

Да кому лихого — крыльями…

Видимо-невидимо… видимо-невидимо…

Каждому с Богом — в свою дорогу,

Ветра в спину да в голову стужу…

Только знай, уходя с порога, что никто никому не нужен…

Вольный вой говорит со мною,

Кто пойдет за своей бедою…

Да кому лихого — крыльями…

Видимо-невидимо… видимо-невидимо…

Каждому с Богом — в свою дорогу,

Ветра в спину да в голову стужу…

Только знай, уходя с порога, что никто никому не нужен…

Вільне виття говорить зі мною,

Хто піде за своєю бідою…

Та кому лихого — крилами...

Мабуть-невидимо... мабуть-невидимо...

Кожному з Богом — у свою дорогу,

Вітру в спину та в голову стужу...

Тільки знай, йдучи з порога, що ніхто нікому не потрібний...

Ягодам у полі поет Ярило

Як я потай до нього ходила,

Як цілувала конюшина скошена.

Ой, так моє кохання непрошене!

Не поспішають босі ноги

До широкої до греблі,

Де вінок мій сплив у дорогу

Так приплив до чужинця-скотині…

Вільне виття говорить зі мною,

Хто піде за своєю бідою…

Та кому лихого — крилами...

Мабуть-невидимо... мабуть-невидимо...

Кожному з Богом — у свою дорогу,

Вітру в спину та в голову стужу...

Тільки знай, йдучи з порога, що ніхто нікому не потрібний...

Ой, так в¦коло ведмежий танець

Іван-чаю лукавий рум'янець,

Так топтали листя конюшини —

Розірвали вірне серце!

Заступись за мене, Ярило!

Зуб за зуб, так око за око…

Видно, дарма я до нього ходила

По хвилях трави високої…

Вільне виття говорить зі мною,

Хто піде за своєю бідою…

Та кому лихого — крилами...

Мабуть-невидимо... мабуть-невидимо...

Кожному з Богом — у свою дорогу,

Вітру в спину та в голову стужу...

Тільки знай, йдучи з порога, що ніхто нікому не потрібний...

Вільне виття говорить зі мною,

Хто піде за своєю бідою…

Та кому лихого — крилами...

Мабуть-невидимо... мабуть-невидимо...

Кожному з Богом — у свою дорогу,

Вітру в спину та в голову стужу...

Тільки знай, йдучи з порога, що ніхто нікому не потрібний…