Про жеребца - Калевала

Из черного леса вниз головой

Катился повеса с севера на юг —

Там больше платят,

Да пиво у них — хмельней…

На белую скатерть, головой вниз

накрою чертей — малым да мала,

Да мало не покажется!..

Перережь им хвосты да руби им шеи,

да только не упусти

Ту молодку, что ухватила узды

Жеребца, что вышел воды хлебнуть —

Да застрял в траншее…

по самые яйца…

Потому, что некуда бедолаге свернуть!

«С шумом, гулом мчатся бойко

Сыч да чибис, с ними сойка:

Все проснулись, всем гулянье!

А в кустах сидят лягушки —

Долгоножки, толстобрюшки.

Будто змеи, меж камнями

Вьются корни за корнями,

Западни для нас готовят,

И пугают нас, и ловят.

Мыши носятся, шныряя…

И вокруг пред нами реет

Светляков толпа живая

И, с дороги нас сбивая,

Яркой свитой пламенеет…

А я выбегу поутру в рубашке чистой

Сор весь вымету —

До следущей пятницы…

Жеребцу-горемыке налью из коромысла,

Чтоб не думал он,

Что все здесь пьяницы.

Перережь им хвосты да руби им шеи,

да только не упусти

Ту молодку, что ухватила узды

Жеребца, что вышел воды хлебнуть —

Да застрял в траншее…

по самые яйца…

Потому, что некуда бедолаге свернуть!

З чорного лісу вниз головою

Катився гульвіса з півночі на південь—

Там більше платять,

Так пиво у ніх — хмільною...

На білу скатертину, головою вниз

накрию чортів — малим та мало,

Так, мало не з'явиться!

Переріж їм хвости та рубі ім шиї,

так тільки не пусти

Ту молодку, що вхопила вуздечки

Жеребця, що вийшов води сьорбнути —

Так застряг у транше...

по найяйця...

Тому що нікуди бідолахи звернути!

«З шумом, гулом мчать жваво

Сич та чибіс, з ними сойка:

Усі прокинулися, усім гуляння!

А в кустах сидять жаби —

Довгоніжки, товсточеревці.

Наче змії, між камінням

В'ються коріння за корінням,

Західні для нас готують,

І лякають нас, і ловлять.

Миші носяться, шастаючи…

І навколо нас риє

Світляків натовп живий

І, з дороги нас збиваючи,

Яскравою свитою полум'яніє...

А я вибігу ранком у сорочці чистої

Сміття все вимету —

До наступної п'ятниці…

Жеребцю-бідолашному наллю з коромисла,

Щоб не думав він,

Що все тут п'яниці.

Переріж їм хвости та рубі ім шиї,

так тільки не пусти

Ту молодку, що вхопила вуздечки

Жеребця, що вийшов води сьорбнути —

Так застряг у транше...

по найяйця...

Тому що нікуди бідолахи звернути!