Sigvart Skalds Kvad - Kalenda Maya

Jeg stod på Mont en morgen.

Da mintes jeg hvor mangt et

skjold ved borgene kløvdes,

og side brynjer sprengtes.

Jeg mintes ham som riket

rådde først så velnøyd.

Tord, min far, den kloke,

før den konge tjente.

En mann seg ønsker døden

når han mister møyas favntak.

For dyrt kjøpt er elskov

når etterpå man må gråte.

Men bitre tårer feller

for sin herre fluktredd gjeving.

Sorgen vi led, vi kongsmenn,

er større enn sorg for kvinner.

Ravner flyr til havna,

husker lik der finnes,

der hvor skipet fordum

førte nordmanns ætling.

Hver dag ved Hillar skriker

høyt de glupske ørner,

de som Olav fordum

gav føde mange ganger.

Fra leik blant Kongens hirdmenn

jeg hastig bort meg vender.

Min sorg vil sprenge brystet,

og bleik som bast jeg går her.

Jeg minnes må de dager

da min lovpriste herre

med oss så ofte leikte

omkring på odelsgårder.

Gid Kvitekrist meg dømte

til heite ild i Helvet

om jeg har hatt den tanke

å komme bort fra Olav.

I det er jeg uskyldig

Til Rom jeg fòr, spør vitner,

for å fri min sjel fra fare;

jeg sannhet ikke dølger.

Da knarrer bar meg om landet

så lenge Olav levde,

smilte langs hele Norge

stupbratte fjell og kleiver.

Men fra jeg fikk sorgen i hjertet

og saknet Kongens vennskap,

fant jeg at ublide var de,

alle lier i landet.

Одного ранку я стояв на Монті.

Тоді я згадав, скільки один

щити в замках були розколоті,

і бічна броня була підірвана.

Я запам’ятав його як королівство

спочатку порадив так задоволений.

Торд, батько мій, мудрий,

до того, як король служив.

Людина хоче смерті

коли він втрачає дівочі обійми.

Занадто дороге придбання – це заняття любов’ю

коли потім треба плакати.

Але гіркі сльози падають

бо його володар утікає від страхітливої ​​дачі.

Горе, яке ми зазнали, ми, королі,

більше, ніж горе для жінок.

Ворони летять до гавані,

пам'ятай, що є трупи,

де раніше був корабель

очолив норвезький нащадок.

Кожен день у Хіллар кричить

гучні ненажерливі орли,

такі, як Олав раніше

багато разів давав їжу.

З гри серед королівських пастухів

Швидко відвертаюся.

Моє горе розірве мені груди,

і блідий як моц я сюди йду.

Я маю згадати ті дні

тоді мій прославлений пане

з нами так часто грали

навколо на odelsgårder.

Я б хотів, щоб Квітекрист судив мене

до гарячого вогню в пеклі

якщо у мене була така думка

піти від Олава.

У цьому я невинний

До Риму я пішов, питають свідки,

звільнити мою душу від небезпеки;

Правду не приховую.

Потім скрипи рознесли мене по країні

доки жив Олав,

усміхнувся на всю Норвегію

круті гори і скелі.

Але від мене смуток у серці

і сумував за дружбою короля,

Я виявив, що вони були грубими,

всі брехні в країні.