Koruton - Kaija Koo

Olet vapaa sielu, koruton, vähäeleinen

Myöhään ymmärsin sen, minä hiomaton heijastus peilien

Ei kohtausta, ei näytelmää, ei mitään, vain lupaus elämä jatkuu

En ole enää varma siitäkään, toivottavasti niin tapahtuu

Minä olin draamakuningatar ja sinä olit rehellinen

Valvoit yön katsellen, kun nukuin

Edessä näen tien mittaamattoman, näköiseni naisen sitä kulkevan

Olit mennyt, kun minä päälleni puin

Kevyisiin askeliin, ääniin hiljaisiin

Minä aamun tullen kaiken menetin

Eleisiin koruttomiin, sun silmiin lempeisiin

Mut tyhjyyteen lähetettiin, jäljellä on ikävä koruton

On olo niin paljas, hävettää, jos joku huomaa sen

Etten kartalla ole, voiko ne tietää, on tieni monimutkainen

Ja että lähdit sovussa itsesi kanssa niin kevyin askelin

Niin kuin sellainen, joka voi katsoa taaksensa aivan puhtain sydämin

Pelkään liikaa sen sattuvan, päälle vyöryvän muistojen tulvan

Sanoit, oon helvetin kaunis, kun nukuin

Minä pelkään patoni murtuvan, kaiken kauniin yli kuohuvan

Minä unessa paikoillani uin

Kevyisiin askeliin, ääniin hiljaisiin

Minä aamun tullen kaiken menetin

Eleisiin koruttomiin, sun silmiin lempeisiin

Mut tyhjyyteen lähetettiin, jäljellä on ikävä koruton

Lohduton, on mereni rannaton

Ja sen aallot mulle liian suuria on

Kevyisiin askeliin, ääniin hiljaisiin

Kaikki irti leikattiin, jäljellä on ikävä koruton

Ти вільна душа, сільська, нікчемна

Пізно я це зрозумів, відшліфував відображення в дзеркалах

Ні сцени, ні п’єси, нічого, лише обіцянка життя

Я вже не впевнений у цьому, сподіваюся, що це станеться

Я була королевою драми, а ти була чесною

Ти спостерігав за ніч, поки я спав

Попереду я бачу дорогу безмірної, мого вигляду жінки, що йде нею

Тебе не стало, коли я поклав на себе дрова

Для легких кроків, тихих звуків

Я втратив усе, коли прийшов вранці

До неприкрашених, ніжних, ніжних, як сонце, очей

Але порожнеча послана, залишок не прикрашений

Він відчуває себе таким голим, соромно, якщо хтось це помічає

Не будучи на карті, вони можуть знати, що мій шлях складний

І щоб ти пішов у гармонії з собою такими легкими кроками

Як той, хто може озирнутися назад із дуже чистим серцем

Я занадто боюся потоку спогадів, який станеться

Ти казав, що я була страшенно красива, коли спала

Я боюся, що моя бочка розіб'ється, все прекрасне вибухне

Я сплю уві сні

Для легких кроків, тихих звуків

Я втратив усе, коли прийшов вранці

До неприкрашених, ніжних, ніжних, як сонце, очей

Але порожнеча послана, залишок не прикрашений

Безтішний, це берег моря

А його хвилі завеликі для мене

Для легких кроків, тихих звуків

Все зрізано, залишок без прикрас