Anima - Kabo

Una macchina del tempo è un grande sbaglio

Perché ci uccideremo e torneremo per rifarlo

L’amore oggi è cieco perché non vede tanto

L’amore d’altri tempi, stava in uno sguardo

Una casa da vivo è un’utopia

Una cassa da morto resta una garanzia

Carta, canta, ma canta così male che il pubblico si disincanta

Divisi in tanta gente che ha in mente rapine in banca

Decisi in banda di quelle con il passamontagna e la panda

Di quelle dove fuggi in Olanda

Lo spirito nazionale ci squaglia

Perché l’alcol bagna l’Italia

Ne macchia la maglia

I mostri nascosti tra i boschi di Puglia e Calabria

Spruzza di rabbia

Urla, se sei vittima di una burla

Urla, se sei il capo della tua curva

Lei urla perché lui provò a sedurla

Promise di scopare invece poi fece la furba

Dice che sono cinico

Che sono troppo poetico, troppo poco politico

Abbiamo spilli nei guanti

Andiamo a puttane perché siamo ottimi amanti

Ti penso, tra le fiamme dell’inferno

Ti metto, tra le righe del quaderno

Ti cerco tra i pixel dello schermo

Tra le luci di natale nella nebbia dell’inverno

Bada bene a dove butti il seme

Di come faccia male se ti prende bene

E acchiappala se sviene dopo che viene

Ma non tirare conclusioni che fai male

Se mi prendi bene

Grida

Le lacrime fanno rumore se l’anima vibra

Dal buco più cupo godrai di una vista infinita

Ognuno di noi viene al mondo gridando alla vita

Ma fa più rumore il silenzio che lascia nel cuore chi lascia la vita

E grida

Io lascio il mio grido sul foglio con una matita

Farà più tremare di un cuore che batte a fatica

Ognuno di noi viene al mondo gridando alla vita

Ma fa più rumore il silenzio che lascia nel cuore chi lascia la vita

Urlano dalle case le madri di sera

Per richiamare i figli scappati da un’era

Urlano dalle strade i figli di un’era

Che fu una mamma severa e troppo poco sincera

Urla, grida, botte, schiamazzi

Di giorno e di notte escono i pazzi

La mente è serena se sta per i suoi fatti

Se scende a patti con il cuore sono cazzi

Male, molto male

Provare ad arrotondare un carattere cubitale

Sale, molto sale

Sopra i tagli che ti sei fatto nel tentativo di provare

Ma qui è tutto normale

D’altronde, tu cavi il ragno dal buco ma il ragno morde

Volevi una mano erano mani morte

Volevi una dritta erano tutte storte

Da qui il grido di rabbia

Per essere liberi, liberi nella nebbia

La visuale poco nitida

E la paura è capillare solo se è paura liquida

Sarò chiaro io fumo da Milano

E sono assai lontano dai campi di grano

Da me la gente urla per dire fai piano

E un saluto da uno sconosciuto è un fatto strano

Capita di camminare sopra una colata lavica

Di meditare affianco a una pistola carica

Capita di sentire l’anima

Che tira calci per uscire da una lacrima

Ma nulla si rimedia

La vita è una tragedia recitata da commedia

È parlare ad uno suicida della sua vita media

Dandogli corda lui capirebbe: «Prendi la sedia»

Grida

Le lacrime fanno rumore se l’anima vibra

Dal buco più cupo godrai di una vista infinita

Ognuno di noi viene al mondo gridando alla vita

Ma fa più rumore il silenzio che lascia nel cuore chi lascia la vita

E grida

Io lascio il mio grido sul foglio con una matita

Farà più tremare di un cuore che batte a fatica

Ognuno di noi viene al mondo gridando alla vita

Ma fa più rumore il silenzio che lascia nel cuore chi lascia la vita

Машина часу – це велика помилка

Тому що ми вб’ємо себе і повернемося, щоб зробити це знову

Любов сьогодні сліпа, тому що вона мало бачить

Любов інших часів була в погляді

Живий будинок – це утопія

Гарантією залишається труна

Карта співає, але співає так погано, що публіка розчарована

Розділені на багато людей, які мають на думці пограбування банків

Вирішили в гурті тих, хто з балаклавою та пандою

З тих, звідки тікаєш до Голландії

Нас плавить національний дух

Бо алкоголь купає Італію

Це пляма на сорочці

Монстри, заховані в лісах Апулії та Калабрії

Розбризкуйте гнівом

Кричіть, якщо ви стали жертвою жарту

Кричіть, якщо ви лідер своєї кривої

Вона кричить, тому що він намагався її спокусити

Він пообіцяв замість цього трахнути, а потім розумнішав

Він каже, що я цинік

Що я занадто поетичний, занадто мало політичний

У нас шпильки в рукавичках

Ми ходимо до повій, тому що ми чудові коханці

Я думаю про тебе, у полум’ї пекла

Я поставлю вас між рядками зошита

Шукаю тебе між пікселями екрану

Серед різдвяних вогнів у зимовому тумані

Будьте обережні, куди кидаєте насіння

Про те, як боляче, якщо тобі добре сприйняти

І спіймайте її, якщо вона знепритомніє після того, як прийде

Але не робіть неправильних висновків

Якщо ти сприймеш мене добре

Кричати

Сльози шумлять, якщо вібрує душа

З найтемнішої нори ви насолоджуватиметеся нескінченним видом

Кожен з нас приходить у світ, волаючи до життя

Але тиша, залишена в серці тими, хто йде з життя, створює більше шуму

І він плаче

Я залишаю свій плач на аркуші олівцем

Це змусить вас тремтіти більше, ніж серце, яке з усіх сил б’ється

Кожен з нас приходить у світ, волаючи до життя

Але тиша, залишена в серці тими, хто йде з життя, створює більше шуму

Матері ввечері кричать з хат

Згадати дітей, які втекли з епохи

Діти епохи кричать з вулиць

Що вона була суворою матір’ю і надто нещирою

Крики, крики, удари, крики

Божевільні виходять день і ніч

Розум спокійний, якщо він займається своїми справами

Якщо він домовляється з серцем, це лайно

Погано дуже погано

Спробуйте округлити символ великого блоку

Сіль, багато солі

Над порізами, які ви зробили під час спроби приміряти

Але тут все нормально

З іншого боку, ви витягуєте павука з нори, але павук кусає

Ви хотіли руку, вони були мертві руки

Ти хотів прямого, вони всі помилялися

Звідси крик гніву

Бути вільним, вільним у тумані

Нечіткий погляд

І страх широко поширений, лише якщо це рідкий страх

Скажу чітко, я курю з Мілана

І я дуже далеко до пшеничних ланів

Тут люди кричать, щоб сказати «тихо».

А привітання від незнайомої людини — це дивна подія

Трапляється, що ви йдете по вершині потоку лави

Щоб медитувати біля зарядженої зброї

Іноді ви відчуваєте душу

Хто б'є ногами, щоб вирватися з сльози

Але нічого не можна виправити

Життя - це трагедія, розіграна комедією

Це розмова з суїцидальною людиною про її звичайне життя

Давши йому мотузку, він зрозумів би: «Візьми стілець»

Кричати

Сльози шумлять, якщо вібрує душа

З найтемнішої нори ви насолоджуватиметеся нескінченним видом

Кожен з нас приходить у світ, волаючи до життя

Але тиша, залишена в серці тими, хто йде з життя, створює більше шуму

І він плаче

Я залишаю свій плач на аркуші олівцем

Це змусить вас тремтіти більше, ніж серце, яке з усіх сил б’ється

Кожен з нас приходить у світ, волаючи до життя

Але тиша, залишена в серці тими, хто йде з життя, створює більше шуму