Спасибо - K.R.A.

1 куплет.

Который год в депрессии,

Спасибо всем кто не заметил.

С утра косяк, а на обед портвейн и сигареты.

Где же все те, что говорили «мы друзья на веки»

Поклон вам до земли, друзья, ваши слова на ветер.

Это мой крест, я в одного его тащу,

Спасибо, тому кто не помог, а хлопал по плечу красиво.

Я прогорел, из меня высосали сок,

И я не раз хотел покончить с этим выстрелом в висок.

Да я устал от повседневной драмы,

Судьба — художник неудачник, моя кожа — полотно.

Произведение — шрамы.

Ты ничего мне не оставил, кроме отчества,

Благодарю за слёзы, и за ночи в одиночестве.

За тысячу вопросов, за дороги и вокзалы, слёзы матери.

За подворотни и подвалы, за улыбку что познал лишь как уехал из России нахуй.

За это всё, тебе отдельное спасибо папа.

Чуть не забыл, я как и прежде благодарен многим,

Особенно за камни на моей дороги.

Да я зазнался, да мне параллельно брат,

Да, КРА — звезда, а Костя умер пару лет назад.

Припев.

Хочу сказать «спасибо», только не кому,

Каждый из нас в бою за первые места.

И по этому, у меня нервы как из стали,

И спроси у меня откуда эта ненависть в глазах.

Хочу сказать «спасибо», но только не кому,

Если есть выход, то прости, я не нашел,

И по этому, всем кто хотел моё «спасибо»,

Я в ответ скажу «огромное спасибо, не за что».

2 Куплет.

Я стал сильнее, спасибо улице за шрамы,

Карьера будто кинолента о лице со шрамом.

Одному господу известно, кто же мы по сути,

Тони Монтана, если честно, тоже мыл посуду.

Спасибо всем, кто обозлён на мой успех,

Если ты падаешь на дно, одна дорого — строго вверх.

Калейдоскоп, колидусвей, но постепенно пулей в рот,

Но, а своё «спасибо» брат намажь себе на бутерброд.

Я узник, в плену иллюзий, заключен на колыме,

Спасибо, жизни, за ударом ключом по голове.

Благодарю за не любовь, и знаешь ты не обессудь,

Я пью Redbull что бы не уснуть, но мои крылья не растут.

Но, а теперь, хотите нет, Элвис покинул это здание,

Гасите свет, «благодарю"вас за внимание

Я улыбнусь вам напоследок,

И скажу как Виктор Цой — Закройте за мной дверь, я ухожу…

Припев.

Хочу сказать «спасибо», только не кому,

Каждый из нас в бою за первые места.

И по этому, у меня нервы как из стали,

И спроси у меня откуда эта ненависть в глазах.

Хочу сказать «спасибо», но только не кому,

Если есть выход, то прости, я не нашел,

И по этому, всем кто хотел моё «спасибо»,

Я в ответ скажу «огромное спасибо, не за что».

1 куплет.

Котрий рік у депресії,

Спасибі всім, хто не помітив.

З ранку косяк, а на обід портвейн і сигарети.

Де всі ті, що говорили «ми друзі на віки»

Уклін вам до землі, друзі, ваші слова на вітер.

Це мій хрест, я одного його тягну,

Спасибі, тому хто не допоміг, а плескав по плечу гарно.

Я прогорів, з мене висмоктали сік,

І я не раз хотів покінчити з цим пострілом у скроню.

Так я втомився від повсякденної драми,

Доля - художник невдаха, моя шкіра - полотно.

Твір - шрами.

Ти нічого мені не залишив, крім по батькові,

Дякую за сльози, і за ночі в одиноці.

За тисячу питань, за дороги і вокзали, сльози матері.

За підворотні та підвали, за усмішку що пізнав лише як виїхав з Росії нахуй.

За це все, тобі окреме спасибі тато.

Ледве не забув, я як і раніше вдячний багатьом,

Особливо за каміння на моїй дорогі.

Так я зазнався, так мені паралельно брат,

Так, КРА - зірка, а Костя помер кілька років тому.

Приспів.

Хочу сказати «дякую», тільки некому,

Кожен із нас у бою за перші місця.

І тому, у мені нерви як із стали,

І спитай у мене звідки ця ненависть в очах.

Хочу сказати «дякую», але тільки не кому,

Якщо є вихід, то пробач, я не знайшов,

І тому, всім хто хотів моє «дякую»,

Я відповідь скажу «величезне спасибі, незащо».

2 Куплет.

Я став сильнішим, дякую вулиці за шрами,

Кар'єра як кінострічка про обличчя зі шрамом.

Одному пану відомо, хто ж ми по суті,

Тоні Монтана, якщо чесно, теж мив посуд.

Дякую всім, хто розлючений на мій успіх,

Якщо ти падеш на дно, одна дорога суворо вгору.

Калейдоскоп, колідусвей, але поступово кулею в рот,

Але, а своє «дякую» брат намаж собі на бутерброд.

Я в'язень, в полон ілюзій, укладений на колимі,

Спасибі, життю, за ударом ключем по голові.

Дякую за не любов, і знаєш ти не безсуддя,

Я п'ю Redbull що не заснути, але мої крила не ростуть.

Але, а тепер, хочете ні, Елвіс покинув цей будинок,

Гасіть світло, «дякую вам за увагу

Я посміхнуся вам наостанок,

І скажу як Віктор Цой — Зачиніть за мною двері, я йду...

Приспів.

Хочу сказати «дякую», тільки некому,

Кожен із нас у бою за перші місця.

І тому, у мені нерви як із стали,

І спитай у мене звідки ця ненависть в очах.

Хочу сказати «дякую», але тільки не кому,

Якщо є вихід, то пробач, я не знайшов,

І тому, всім хто хотів моє «дякую»,

Я відповідь скажу «величезне спасибі, незащо».