Świt! Świt! - Justyna Steczkowska

Dobrze jest uchylić nieco drzwi

Kiedy jeszcze całe miasto śpi

By rozproszył najczarniejszych myśli noc

Promień, co ma czarodziejską moc

Niech niedobre myśli, jakie człowiek krył

Więcej mu nie zabierają sił

Dobrze jest odsłonić okna swe

I na oścież pootwierać je

By przechodzień przypadkowy widzieć mógł

Że nie kryje zła sąsiedzki próg

Świt!

Świt!

Nowy wstaje dzień!

Złota gwiazda dnia rozprasza nocy cień!

Cudowny świt!

Świt!

Czas misternie tka

Losu wątek na osnowie dnia…

Dobrze jest chlebowy rozgrzać piec

I bochenki w nim rumiane piec

Żeby każdy, kto poczuje pierwszy głód

Wiedział jak smakuje chleb i miód

Drżą na rzęsach resztki snu

Usta szepczą: Witaj dniu!

Wszędzie światłości

Więcej, więcej, więcej, więcej

Więc Opatrzności

Człowiek swe powierza ręce

By służyły jak najdłużej mu

Niebo wartość pracy zna —

W dzieciach nam zapłatę da

Krzyku i śmiechu

Więcej, więcej, więcej, więcej

Ileż pośpiechu

Trzeba, by zdążyły ręce

Przygotować wszystko w ciągu dnia

Blask!

Blask!

Blask!

To najdoskonalsza z wszystkich łask!

Światło niesie nam

Dzień, co nigdy nie jest taki sam!

Tak, no tak, no tak!

To od Stwórcy dla człowieka znak

By jasnością tą

Odkryć mógł niepowtarzalność swą!

Dobry dzień się zaczął tu

Zatem witaj dobry dniu!

Ludzi wokoło

Więcej, więcej, więcej, więcej

Wszystkim wesoło

W niebo wyciągają ręce

I śpiewają do utraty tchu:

Dzień, rok, wiek!

Trwa nieodwracalny czasu bieg!

Życie krótko trwa!

Nie urońmy żadnej chwili dnia!

Tak, no tak, no tak!

To olśniewający życia znak —

Tam się zaczął świat

Gdzie światłości wiecznej promień padł!

Добре трохи відчинити двері

Поки все місто ще спить

Щоб відвернути найтемніші думки ночі

Промінь, який має магічну силу

Нехай погані думки людина приховує

Вони більше не забирають його сили

Добре відкривати вікна

І широко розкрийте їх

Щоб побачив випадковий перехожий

Щоб не було злого сусідського порогу

Світанок!

Світанок!

Встає новий день!

Золота зірка дня нічну тінь розвіює!

Чудовий світанок!

Світанок!

Час плететься заплутано

Нитка долі на основі дня...

Добре попередньо розігріти духовку

І хліби в ньому підрум’янилися, щоб випікати

Щоб кожен, хто відчує перший голод

Він знав, який смак має хліб і мед

На моїх віях тремтять залишки сну

Губи шепочуть: Привіт день!

Скрізь світло

Більше, більше, більше, більше

Отже, Провидіння

Людина довіряє свої руки

Щоб вони служили йому якомога довше

Небо знає ціну праці -

У дітей він нам заплатить

Кричати і сміятися

Більше, більше, більше, більше

Скільки поспіху

Руки повинні бути вчасно

Приготуйте все протягом дня

Сяйво!

Сяйво!

Сяйво!

Це найдосконаліша з усіх послуг!

Світло нас несе

День, який ніколи не буває колишнім!

Так Так Так!

Це знак для людини від Творця

Ця ясність

Він міг відкрити свою унікальність!

Тут почався гарний день

Тож привіт доброго дня!

Люди навколо

Більше, більше, більше, більше

Всі щасливі

Вони простягають руки до неба

І співають, аж задихатися:

День, рік, вік!

Потрібен необоротний біг!

Життя коротке!

Не шкодуймо жодної хвилини дня!

Так Так Так!

Це сліпуча ознака життя -

Світ почався там

Куди впав промінь вічного світла!