All dessen müd (Sonnet 66) - Jürgen Holtz, Christopher Nell, Rufus Wainwright

All dessen müd, nach Rast im Tod ich schrei

Ich seh es doch: Verdienst muß betteln gehn

Und reinste Treu am Pranger steht dabei

Und kleine Nullen sich im Aufwind blähn

Und Talmi-Ehre hebt man auf den Thron

Und Tugend wird zur Hure frech gemacht

Und wahre Redlichkeit bedeckt mit Hohn

Und Kraft durch lahme Herrschaft umgebracht

Und Kunst das Maul gestopft vom Apparat

Und Dummheit im Talar Erfahrung checkt

Und schlichte Wahrheit nennt man Einfalt glatt

Und Gutes Schlechtesten die Stiefel leckt

All dessen müd, möcht ich gestorben sein

Blieb nicht mein Liebster, wenn ich sterb, allein

Втомлений від усього цього, я кричу про відпочинок у смерті

Я бачу це: заробіток має йти на жебрацтво

І найчистіша довіра до позору є

І маленькі нулі здуваються на висхідній потоці

І Талмі честь на престолі

А чеснота робить повію нахабною

І справжня чесність, покрита знущанням

І влада вбита кульгавим правлінням

А мистецтво набиває рот апаратом

І дурість в халатах перевіряє досвід

А проста істина називається гладкою простотою

І добре-гірше облизувати чоботи

Втомився від усього цього, я хочу померти

Хіба моя любов не залишилася одна, коли я помер