Napoleonin mopo - Juice Leskinen, Coitus Int

Ranskanmaalla kaunis päivä vaipuu juuri iltaan

Napoleon on muistutuksen saanut anopiltaan

Kirje sanoo: «Mopo sinun täytyy heti myydä

Taikka jos et myy, niin älä mitään multa pyydä.»

Kansa tuntee, että sitä viilattu on linssiin

Kun odotukset turhaan kohdistuvat kruununprinssiin

«Enhän sua vävykseni sanoa mä saata

Ethän taida poikarukka osata ees maata

Kun et perillistä sinä aikaan saa

Ja Josefinekin jo sitä valittaa

Luulen että mopo sulta kyvyt vie

Tärinä kait potenssille liikaa lie.»

Ranskanmaalla koittanut on keskiyö

Napoleon istuu, ranskanleipää syö

Hän hikoilee ja pelkää giljotiiniä

Ja siksi ottaa taas konjamiiniä

Aamu, kun koittaa, niin päättää hän

Mopon myyn ja valtakunnan säilytän

Napo lähtee kävelemään pitkin Seinen rantaa

Vastaan tulee Richelieu, se taitaa kaunaa kantaa

Napo sanoo: «Kuules kundi, come on, take it easy.»

Tarjoo mopoaan, mut Richelieu vain lupaa viisi

Frangia.

Ei Napo suostu, sanoo liian vähän

Riku sanoo: «Enempää en pane mopoon tähän.»

Napo täysin masentuu, hän tyydy ei näes femmaan

Mopon kotiin taluttaa ja liiteriin vie jemmaan

Menee sitten allapäin ja laahustaen baariin

Missä törmää sattumalta Charles de Gaullen vaariin

Jolle juuri tuliterän lasikuitupaatin

Kaupannut on edustaja proletariaatin

Napo tarjoo mopoaan ja vaari sanoo joo

Tarjoilijalle hän kuiskaa: «Deux Pernod»

Latoo Napon eteen frangin seteleitä pinkan

Napo sanoo: «Noitten kantamiseen tarvii rinkan.»

Vaari naurahtaa ja sanoo: «C'est la vie»

Napo rahoinensa kotiin kiirehtii

On rahat viimein kotona ja pinossa

Ja Napoleonilla on monot vinossa

Nyt anoppi ja Josefine kilvan häntä hoivaa

Ja hihkuu apuun jumalaa ja isää kaikenvoivaa

Ja aamulla taas pitkän unen perästä

On Napoleonin kunto lähes terästä

Nyt Josefine pitkällään on kedossa

Ja Napoleon on elämänsä vedossa

Ja kolmen viikon päästä nähdään, että Josefine

Kuukautisitta on jäänyt eli on siis tiine

Silloin Ranskan kansa huutaa:

«Oh, la la» — Napoleonillamme lepattaa

У Франції прекрасний день просто переходить у вечір

Про Наполеона нагадує його теща

У листі написано: «Ви повинні негайно продати мопед

Або якщо не продасте, то не вимагайте від мене нічого».

Нація відчуває, що потрапила в об’єктив

Коли очікування наслідного принца марні

«Я не можу тобі сказати, мій зять

Ти ніби не вмієш приземлятися, нахаба

Коли вчасно не обзаведешся спадкоємцем

І Жозефіна вже скаржиться на це

Я думаю, що мопед забирає ваші здібності

Вібрація занадто сильна для потенції».

У Франції опівніч

Сидить Наполеон, їсть французький хліб

Він спітніє і боїться гільйотини

І тому знову приймати конджамін

Ранок, коли настає, він вирішує

Продам мопед і залишу королівство

Напо йде гуляти берегом Сени

Рішельє зустрінеться, він, здається, тримає образу

Напо каже: «Чуєш, давай, спокійніше».

Пропонує свій мопед, але Рішельє обіцяє лише п'ять

Франція.

Напо не погоджується, говорить занадто мало

Ріку каже: «Я тут більше на мопед не буду класти».

Напо впадає в повну депресію, йому не подобається бачити жінку

Візьміть мопед додому і розведіть його на літр для задоволення

Потім спускається вниз і в бар

Де ти випадково стикаєшся з Шарлем де Голлем

За що я щойно обстріляв склопластиковий човен

Купець — представник пролетаріату

Напо пропонує свій мопед, і Ваарі погоджується

Він шепоче офіціанту: «Deux Pernod»

Кладуть перед Напо пачку банкнот у франках

Напо каже: «Вам потрібен перстень, щоб їх носити».

Ваарі сміється і каже: «C'est la vie»

Напо поспішає повернути гроші додому

Гроші нарешті вдома та в стосі

А Наполеон має мононос навскоси

Зараз про неї піклуються свекруха і Жозефіна

І плач до бога й отця всемогутнього

А вранці знову після тривалого сну

Має стан Наполеона, близький до сталі

Зараз Жозефіна переважно в дикій природі

А Наполеон на рубежі свого життя

І через три тижні ми побачимо ту Жозефіну

У вас затримка менструації, отже, ви вагітні

Тоді народ Франції кричить:

«О, ля ля» — наш Наполеон пурхає