Horas - Jorge Drexler

No queríamos dormir, nos queríamos comer el mundo

No podíamos dejar de estar a solas ni un segundo

Ida y vuelta de la cama, a la alfombra voladora

Nos bastaba con dejar pasar, dejar pasar las horas

Horas, horas

Colgados como dos computadoras

Horas, horas

Meta a echar carbón en la locomotora

Recorriendo aquel edén de sólo dos metros cuadrados

¿Qué será de aquel colchón, de aquel colchón tan maltratado?

Allá íbamos tu y yo llevados por el remolino

Nos dejábamos caer, caer, caer hacia el destino

Durante horas, horas

Colgados como dos computadoras

Horas, horas

Meta a echar carbón en la locomotora

No queríamos dormir, nos queríamos comer a besos

No queríamos dejar de cometer ni un solo exceso

Nos venía a saludar en el balcón la luna llena

Nos bastaba con dejar morir, dejar morir la pena

Durante horas, horas

Colgados como dos computadoras

Horas, horas

Meta a echar carbón en la locomotora

Horas, horas

Colgados como dos computadoras

Horas, horas

Meta a echar carbón en la locomotora

Ми не хотіли спати, ми хотіли з'їсти світ

Ми не могли перестати бути на самоті ні на секунду

Туди-сюди з ліжка, на літаючий килим

Нам вистачило, щоб години минали, нехай минають години

годин, годин

Висить, як два комп’ютери

годин, годин

Мета покласти вугілля в локомотив

Подорожуючи тим Едемом лише на два квадратні метри

Що буде з тим матрацом, тим побитим матрацом?

Ось ми й пішли, ми з тобою повз вир несли

Ми впадемо, впадемо, впадемо на волю долі

Годинами, годинами

Висить, як два комп’ютери

годин, годин

Мета покласти вугілля в локомотив

Ми не хотіли спати, ми хотіли їсти з поцілунками

Ми не хотіли припиняти жодного перевищення

На балкон нас зустрічав повний місяць

Досить нам було дати померти, нехай вмирає горе

Годинами, годинами

Висить, як два комп’ютери

годин, годин

Мета покласти вугілля в локомотив

годин, годин

Висить, як два комп’ютери

годин, годин

Мета покласти вугілля в локомотив