Ain't That a Shame - John Kay

Can’t spell their name though their life’s depending on it

Can’t count past ten without taking off their shoes

Don’t know a thing ‘bout the world they will inherit

Now all those chickens have come home to roost

There was a time when we reached for the moon

Now we have millions learning how to push a broom

Ain’t that a shame, Ain’t that a shame?

Can’t find a home when you got no work or money

Can’t get a job when you’re living in the street

Just wait in line for your ration of compassion

And don’t remind us of our selfishness and greed

There was a time when we reached to the poor

Now we are told they just don’t matter anymore

Ain’t that a shame, Ain’t that a shame?

We’re all players in this game, we’re all to blame

Ain’t that a shame, Ain’t that a shame?

Can’t clean our house throwing dirt at one another

Can’t hear reason while we shout and we accuse

We cast the blame and point fingers at each other

And wonder why no one will call a truce

Ask any child past the age of four

It takes everyone to keep the peace, just one to start a war

Ain’t that a shame, Ain’t that a shame?

No matter how much we complain, things stay the same

Ain’t that a shame, Ain’t that a shame?

Now are things bad enough, are we mad enough to make a change?

Не можуть написати своє ім’я, хоча від цього залежить їхнє життя

Не можуть порахувати після десяти, не знімаючи взуття

Нічого не знають про світ, який вони успадкують

Тепер усі ці кури повернулися додому, щоб поночувати

Був час, коли ми тягнулися до Місяця

Тепер у нас мільйони навчаються, як штовхати мітлу

Хіба це не сором, хіба це не сором?

Не можете знайти дім, якщо у вас немає роботи чи грошей

Ви не можете влаштуватися на роботу, коли живете на вулиці

Просто почекайте в черзі, щоб отримати свою порцію співчуття

І не нагадуйте нам про наш егоїзм і жадібність

Був час, коли ми зверталися до бідних

Тепер нам кажуть, що вони більше не мають значення

Хіба це не сором, хіба це не сором?

Ми всі гравці в цій грі, ми всі винні

Хіба це не сором, хіба це не сором?

Не можемо прибрати наш будинок, кидаючи бруд один на одного

Ми не чуємо причини, поки ми кричим і звинувачуємо

Ми звинувачуємо і вказуємо один на одного

І дивуйтеся, чому ніхто не закликає перемир’я

Запитайте будь-яку дитину віком від чотирьох років

Щоб зберегти мир, потрібні всі, лише один, щоб почати війну

Хіба це не сором, хіба це не сором?

Скільки б ми не скаржилися, усе залишається незмінним

Хіба це не сором, хіба це не сором?

Чи все достатньо погано, чи достатньо ми збожеволіли , щоб внести зміни?