Le café des trois colombes - Joe Dassin

Nancy en hiver, une neige mouillée

Une fille entre dans un café

Moi, je bois mon verre, elle s’installe à côté

Je ne sais pas comment l’aborder

La pluie, le beau temps, ça n’a rien de génial

Mais c’est bien pour forçer son étoile

Puis vient le moment où l’on parle de soi

Et la neige a fondu sous nos pas

On s’est connus au café des trois colombes

Aux rendez-vous des amours sans abri

On était bien, on se sentait seuls au monde

On n’avait rien, mais on avait toute la vie

Nancy au printemps, ça ressemble au Midi

Elle m’aime et je l’aime aussi

On marche en parlant, on refait la philo

Je la prends mille fois en photo

Les petits bistrots tout autour de la place

Au soleil ont sorti leurs terrasses

Mais il y avait trop de lumière et de bruit

On attendait qu’arrive la nuit

On se voyait au café des trois colombes

Aux rendez-vous des amours sans abri

On était bien, on se sentait seuls au monde

On n’avait rien, mais on avait toute la vie

Nancy, c’est trop loin, c’est au bout de la terre

Ça s'éloigne à chaque anniversaire

Mais j’en suis certain, mes chagrins s’en souviennent

Le bonheur passait par la Lorraine

Elle s’en est allée suivre d’autres chemins

Qui ne croisent pas souvent les miens

Je t’ai oubliée, mais c’est plus fort que moi

Il m’arrive de penser à toi

On se voyait au café des trois colombes

Aux rendez-vous des amours sans abri

On était bien, on se sentait seuls au monde

On n’avait rien, mais on avait toute la vie

Ненсі взимку, мокрий сніг

У кафе заходить дівчина

Я, я п'ю свій напій, вона сидить поруч

Я не знаю, як до цього підійти

Дощ, сяйво, нічого чудового

Але добре форсувати свою зірку

Потім настає момент, коли ми говоримо про себе

І сніг танув під нашими ногами

Ми зустрілися в Café des Trois Colombes

На зустрічі безпритульних кохань

Нам було добре, ми почувалися самотніми на світі

У нас нічого не було, але було все життя

Ненсі навесні, схоже на полудень

Вона любить мене, і я теж її люблю

Ми ходимо розмовляючи, переробляємо філософію

Я фотографую її тисячу разів

Маленькі бістро навколо площі

На сонці вийшли їхні тераси

Але було занадто багато світла і шуму

Чекали настання ночі

Ми побачилися в кафе «Три голуби».

На зустрічі безпритульних кохань

Нам було добре, ми почувалися самотніми на світі

У нас нічого не було, але було все життя

Ненсі, це занадто далеко, це на кінці світу

Це зникає з кожним днем ​​народження

Але я в цьому впевнений, мої печалі пам’ятають це

Щастя пройшло через Лотарингію

Вона пішла іншим шляхом

Які не часто перетинаються з моїми

Я забув тебе, але він сильніший за мене

Я іноді думаю про тебе

Ми побачилися в кафе «Три голуби».

На зустрічі безпритульних кохань

Нам було добре, ми почувалися самотніми на світі

У нас нічого не було, але було все життя