Mahler: Das Lied von der Erde - Der Einsame im Herbst - Jessye Norman, London Symphony Orchestra, Sir Colin Davis

Herbstnebel wallen bläulich überm See;

Vom Reif bezogen stehen alle Gräser;

Man meint, ein Künstler habe Staub von Jade

Über die feinen Blüten ausgestreut

Der süße Duft der Blumen ist verflogen;

Ein kalter Wind beugt ihre Stengel nieder

Bald werden die verwelkten, goldnen Blätter

Der Lotosblüten auf dem Wasser ziehn

Mein Herz ist müde.

Meine kleine Lampe

Erlosch mit Knistern, es gemahnt mich an den Schlaf

Ich komm zu dir, traute Ruhestätte!

Ja, gib mir Ruh, ich hab Erquickung not!

Ich weine viel in meinen Einsamkeiten

Der Herbst in meinem Herzen währt zu lange

Sonne der Liebe, willst du nie mehr scheinen

Um meine bittern Tränen mild aufzutrocknen?

Над озером сизий клубочиться осінній туман;

Всі трави вкриває іній;

Кажуть, що у художника пил з нефриту

Розсипаний над прекрасними квітами

Солодкий аромат квітів зник;

Холодний вітер гне їх стебла вниз

Незабаром зів'яле золоте листя

Хто малює на воді квіти лотоса

моє серце втомилося

моя маленька лампочка

Згаслий з тріском нагадує сон

Я йду до тебе, милий спочинок!

Так, дайте мені відпочити, мені потрібно підкріпитися!

Я багато плачу в своїй самотності

Надто довго триває осінь у моєму серці

Сонце любові, ти ніколи не хочеш світити знову

Щоб ніжно витерти мої гіркі сльози?