Footfall to the Path - Jesca Hoop

As every hand I’ve ever held

Like water, moves from me

And every mouth I’ve ever kissed

Like open doors closing

When you say hello, I hear goodbye

And feel your hand in mine

When my empty bed is cold again

You’re sleeping by my side

Goodbye moon, goodbye sun, goodbye moon

Goodbye sun, goodbye moon, goodbye sun

As every roof and wooden floor

Once turned to dust, you’ll see

That every road drawn to the door

To home no longer lead

When you say goodbye, I hear hello

And cross the wet threshold

When I crave to feel the sun again

I lengthen my shadow

Hello moon, hello sun, hello moon

Hello sun, hello moon, hello sun

Why love if loving never lasts?

I’ll never have what I’ll always have

Palm pushing fist into the past

I’ll never have what I’ll always have

Why love if loving never lasts?

I’ll never have what I’ll always have

Nowhere but footfall to the path

I’ll never have what I’ll always have

Nothing grasp nothing

As every breath leaves every breast

So every step leaves stone

Somehow stone once held fire

But leaves nothing to hold

To hold, to hold, to hold

To hold, to hold, to hold

Як і будь-яку руку, яку я коли-небудь тримав

Як вода, рухається від мене

І кожен рот, який я коли-небудь цілував

Як зачинені двері

Коли ти вітаєшся, я чую прощання

І відчуй твою руку в моїй

Коли моє порожнє ліжко знову холодне

Ти спиш поруч зі мною

Прощай місяць, прощай сонце, прощай місяць

Прощай сонце, прощай місяць, прощай сонце

Як кожен дах і дерев’яна підлога

Перетворившись у пил, ви побачите

Щоб кожна дорога тягнула до дверей

До додому більше не ведуть

Коли ви прощаєтеся, я чую привіт

І переступити мокрий поріг

Коли я хочу знову відчути сонце

Я подовжую мою тінь

Привіт, місяць, привіт сонце, привіт місяць

Привіт сонце, привіт місяце, привіт сонце

Навіщо любити, якщо любов ніколи не триває?

Я ніколи не матиму того, що маю завжди

Долоня штовхає кулаком у минуле

Я ніколи не матиму того, що маю завжди

Навіщо любити, якщо любов ніколи не триває?

Я ніколи не матиму того, що маю завжди

Ніде, крім кроків на стежку

Я ніколи не матиму того, що маю завжди

Нічого не схоплюють нічого

Як кожне дихання залишає кожну грудь

Тож кожний крок залишає камінь

Якось камінь колись тримав вогонь

Але не залишає нічого, щоб тримати

Тримати, тримати, тримати

Тримати, тримати, тримати