1979 - Jehst

I bleed liquid gold and slur speech in a cryptic code

my feet slipping on this twisted road

only the mystic knows the lone figure in the distance

no bigger than the sum of his enscriptions

or the extent of his conviction

I’ll sip vitamin enriched liquid diction

and digest fiction for culture, i force fed code the monster

my head and net connected by a pole

Try to hold things together like the skins i fold

take my food for thought with a pinch of salt

true to form, my sin results in self doubt

look into my eyes i dont need to spell it out

you can see it, how i tripped and fell down

and picked myself up, turned myself round from the cliffs edge

and staggered home like a misled piss head

i put up a fight, till my fist bled

I choke on lead, until my spits red

when i step outside to get a quick breath of fresh debt

no theres no air left, and 50\\\\\\\\% of us couldnt care less, i bare flesh

exposed to the cancerous light like tearing the film, out ya cameras

im still ravenous, i feel my stomach acid

keep burning as i work towards another classic

melt ya plastic chat snatch ya comfort blanet

in this cold world your naked and un-attractive

and ya tactics are underhanded

i hibernate through the winter

and wait for the summer madness

Call me the dirty stop out, fetus on the couch

stout on my breath and a bad case of desert mouth

forever drowing my pain in the pleasent sound of whispered words and rainfall

on little ground

gaged and bound with no hope of gettin out

save the secrets and lies, im trying to settle down

but like the weather now, im unpredictable

my hates bitter but my loves unconditional

living in this digital age, these are strange days

my rage tamed, and freed on the same page

i make waves, till i wash away the refuge

god of the sea, these are the eight moons of neptune

i make moves to refuge, but dont sleep

i walk the street, with a rose in my teeth

and a bitter sweet song in my heart

i take every step, the hard headed dont ever rest

so till the very end, i wont ever rest

i serenade my angel with every breath god sends

in rememerence of lost friends

whenever my cold tent drops, i know what went on then

provokes me to focus ahead

close my eyes and get close to the dead

Im the ghost that begs to be released from limbo

between two worlds like the theif at the window

Я випускаю рідке золото та нецензурну мову в загадковому коді

мої ноги ковзають на цій покрученій дорозі

тільки містик знає самотню постать вдалині

не більше, ніж сума його записів

або міру його судимості

Я випиваю збагачений вітамінами рідкий дикцій

і переварюю художню літературу для культури, я примусово нагодував код монстра

моя голова і мережа з’єднані стовпом

Намагайтеся тримати речі разом, як шкури, які я складаю

прийміть їжу для роздумів із дрібкою солі

вірний у форму, мій гріх призводить до сумніву в собі

дивіться мені в очі, мені не потрібно вимовляти це

ви бачите, як я спіткнувся і впав

і піднявся, обернувся з краю скелі

і, хитаючись, повернувся додому, наче введена в оману голова

Я влаштував боротьбу, аж мій кулак не пішов кров’ю

Я давлюся свинцем, доки не плююсь червоним

коли я виходжу на вулицю, щоб швидко вдихнути свіжий борг

ні не залишилося повітря, і 50\\\\\\\\\% нас плювати, я гола плоть

піддається впливу ракового світла, як-от розриваючи плівку, виймайте камери

я досі ненажерливий, відчуваю кислоту в шлунку

продовжуйте горіти, як я працюю над іншою класикою

розтопити вас пластиковий чат вирвати я комфорт blanet

у цьому холодному світі ти оголений і непривабливий

і ваша тактика є підступною

я впадаю в сплячку всю зиму

і чекай літнього божевілля

Назви мене брудною зупинкою, плід на диванні

товстий на моєму диханні та поганий випадок пустелі

назавжди затоплюю мій біль у приємному звукі шепоту та дощу

на малій землі

закований і зв’язаний без надії вийти

зберігати таємниці та брехню, намагаючись заспокоїтися

але, як зараз погода, я непередбачуваний

моя ненависть гірка, але моя любов беззастережна

живучи в цифрову епоху, це дивні дні

моя лють приборкана й звільнена на тій самій сторінці

Я роблю хвилі, поки не змию притулок

бог моря, це вісім супутників Нептуна

Я роблю рухи до притулку, але не сплю

Я йду вулицею, з трояндою в зубах

і гірка солодка пісня в моєму серці

Я роблю кожен крок, завзяті ніколи не відпочивають

тож до самого кінця я ніколи не відпочиваю

я серенаду своєму ангелу з кожним подихом, який посилає Бог

на згадку про втрачених друзів

щоразу, коли мій холодний намет падає, я знаю, що сталося

провокує мене зосередитися наперед

заплющу очі й наблизься до мертвих

Я привид, який благає звільнитися з підвіски

між двома світами, як-от theif у вікні